Читати книгу - "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"

– Зрозуміло ж, за допомогою «незабудки»! – проголосила Ельжбета.

Вівіан заскреготіла зубами.

– Бета, я тебе зараз покусаю!

Ховаючи усмішку, Ельжбета навмисне тяжко зітхнула й повідомила:

– Ітана просто виявилася дурепою! Дурепою, що погодилася перевірити на собі вплив артефакту. Ідея, звичайно ж, належала Корнелії. Вона використала як аргумент той факт, що артефакт дуже довгий час лежав в архіві таємної канцелярії, і підкинула Ітані ідею, що він може виявитися неробочим. Слідом за чим, запропонувала їй перевірити артефакт на собі, запевнивши її у тому, що, оскільки вона, тобто Корнелія, буде лише ілюзією Ніколаса, то Ітана зовсім нічим не ризикує. І ця ідіотка погодилася. Далі ви знаєте.

Вівіан кивнула, мовляв, «так, знаю», а Британі важко зітхнула.

– А мене… – знову важко зітхнула вона, – теж… – цього разу, вона запнулась, щоб облизати губи, – він убив? Квентін? – підняла вона на Ельжбету повні туги та болю очі.

Ельжбета кивнула головою.

– Швидше за усе, так. Точніше сказати не можу. Квентіна ще просто не допитували. Ніколас, щоб зайвий раз не ризикувати, від душі приклав його під час арешту. І вклав при цьому стільки душі, що жрець Фарлак не дозволяє приводити Квентіна до тями для допиту за допомогою ментального сканування, поки він не дасть на це добро. Тому усе, що ми знаємо про його злочини, ми знаємо поки що від Корнелії, яка, як ти знаєш, на момент твоєї загибелі ще не була його дружиною.

– Знаю, – кивнула Британі. – Вона тоді усе ще сподівалася одружити на собі Ніколаса! Навіть після того, як він застукав її, коли вона цілувалася з Квентіном. Наївна! Думала, що і їй, як і Мариці, зійде з рук крутити одразу з кількома братами! От тільки вона не врахувала, що Маріца не так крутила з братами, як крутила ними! І дарувала їм лише надію, а не поцілунки! Вже хто-хто, а я це знаю! – авторитетно заявила малючка.

– Звідки? – глузливо пирхнула Вівіан. – Ти тоді хіба що у проекті існувала! І то навряд чи!

– Від мами! – поважно заявила юна слідопитка. – Чула, як вона зі своєю покоївкою та моєю нянею обговорювала неприйнятну, на їхню загальну думку, поведінку Корнелії. Мама, як і я, була категорично проти того, щоб Нік одружився з Корнелією. Тож, Корнелія не мала шансів! Навіть, якби Нік і виявився настільки дурнем, щоб повірити в її марення про те, що Квентін просто її втішав, мама б його усе одно відмовила б! Вже хто-хто, а мама б в історію про те, що Корнелія нібито переживала, як би Нік не помер від посипуна, ніколи б не повірила! А ти, Ві, знаєш, наскільки близькими були Нік і мама! Він би обов’язково до неї прислухався б.

Вівіан кивнула, мовляв, «так, вона знає, і згодна з думкою подруги».

Ельжбета здивовано перевела погляд з однієї на другу:

– Посипун? Ви серйозно? У Високого Вогняного Лорда? – з явним скепсисом у голосі уточнила вона.

– Це був особливий посипун, – підморгнувши маленькій подружці, посміхнулася Вівіан.

– Дуже особливий! – підтвердила та. – Зроблений й надісланий з любов’ю!

– А, ну, якщо це був такий посипун, – із розумінням посміхнулася Ельжбета, – то тоді, так, звичайно!