Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

тієї вугруватої напудреної потвори з обвислими зморшкуватими грудьми, з голови до п’ят обвішаної коштовностями, з отим її мерзенним лорнетом. Забував і про двох доньок, невдячних шелихвісток, яких, крім балів і суконь, нічого не цікавило, та й про зятів, непутящих ледацюг, які в житті й палець об палець не вдарили, тільки й знали, що цвиндрити його кревні гроші. Він забував про всі оті мільйони, фінансові махінації, порожніх самозакоханих людей, які його оточували. Торкаючись віолончелі, він про все це забував… Тут вони з сеу Урбано були рівнею, як були рівнею за своєю гидкою сутністю їхні дружини…

Щосуботи, в один і той же час, ці високодостойні кавалери збиралися, щоб віддатися музиці та пиву і залишити всі свої негаразди за дверима. Щоразу вони збиралися в іншому домі й щоразу їх привітно та гостинно зустрічала господиня, пригощаючи смачними наїдками та ситною вечерею. Крім оркестрантів, завжди були присутні одна-дві чиїхось дружини, друзі та шанувальники. «Там кожен знайде собі діло до душі», — як казав сеу Зе Сампайо, повернувшись із такої суботньої репетиції, яку відвідав уперше завдяки наполегливим умовлянням фармацевта. Спершу дона Флор поводилася у тому середовищі трохи манірно та відсторонено, та, зрештою, привітність та гостинність перемогли, і вона засяяла в усій своїй красі.

У тому їхньому світі, світі витонченої інтелектуальної музики — дона Жіза вважала це порівняння недоречним, — у світі високих цінностей і почуттів не було місця матеріальним і соціальним відмінностям, тут усі оркестранти об’єднувались у дружнє мистецьке братство «Сини Орфея». Тут усі охоче називали один одного на прізвиська — Бідолаха Урбано був у їхньому середовищі Геніальним Скрипалем, — а до присутніх там дружин зверталися не інакше, як «люба», «дорога», «квіточко», і високоповажні дами не соромилися попросити в дони Флор кулінарних порад. Щоправда, іноді дона Флор таки почувалася зайвою, та лише тоді, коли починалася розмова на звичні для них світські теми, а вона в цьому нічогісінько не тямила, бо бриджу не любила, не належала до жодного клубу, — а це просто необхідно у вищому світі. Тоді дона Флор шукала очима чоловіка, який грав на фаготі, й усміхалася йому: незрозуміла бесіда анітрохи її не обтяжувала.

Коли доктор Теодоро повідомив, що наступна суботня репетиція відбудеться у них вдома, дона Флор заметушилася: її прийом має бути не гіршим за інші! Вона вже була готова витратити всі гроші на частування й випивку, навіть її заощадження в банку. Доктор Теодоро насилу переконав дружину, що не варто зі шкури пнутися, доводячи багатіям, що і вони можуть прийняти гостей на найвищому рівні!

Доктор Теодоро намагався зменшити розмах бенкету, залишивши в меню лише солодощі, закуски та пиво. А якщо доні Флор так кортить догодити маестро, то нехай приготує мунгунсу, сеу Аженор її просто обожнює.

— Він заслуговує на це… До того ж має для тебе сюрприз… Та ще й який сюрприз!..

Але, незважаючи на протести чоловіка, дона Флор таки влаштувала розкішний прийом і запросила повну хату гостей. Столи вгналися від лакоминок: аракаже і абара, мокека з креветок в банановому листі, кокада, акаса, зацукрований арахіс, фрикадельки з тріски тощо. І це, крім великого казана мунгунси з білої кукурудзи, справжньої їжі богів! Із бару Мендеса на це свято привезли ящики пива, лимонаду, полуничної газованої води та гуарани.

Це був справжній успіх. Дарма, що завітали тільки дві дружини оркестрантів — дона Елена і дона Жилда, — гостей було купа: схвильовані учениці, захоплені сусідки та кумасі (дона Динора потім мало не померла від болю в шлунку).

Оркестр розташувався в кімнаті для занять, де, окрім музик, сіли почесні гості: дон Клементе, дона Жіза, дона Норма, подружжя аргентинців (дона Нансі в елегантній вечірній сукні) та доктор Івес, який за давньою звичкою активно намагався продемонструвати, як він на всьому розуміється, а в музиці й поготів, розповідав про Карузо («оце був голос!») і викладав прописні оперні істини.

Аж ось Аженор Ґомес узяв у руки диригентську паличку і в повітрі ніби зависло якесь очікування: і маестро оголосив усім, що має невеличкий сюрприз для господині дому. Цього вечора, вів далі маестро, у вас є чудова нагода вперше почути мій авторський твір, романс, створений на честь дони Флорипедес Пайва Мадурейри, чарівної дружини нашого колеги, доктора Теодоро Мадурейри. Запала тиша, стихли сміх та розмови.

Маестро мило всміхнувся — для нього це їхнє аматорське братство давно вже перетворилося на другу сім’ю, і він звик дарувати павани та гавоти, вальси та романси кожному, хто мав якусь приємну оказію, велику радість або ж смуток… Чи помирали чиїсь батьки, чи народжувалися діти, чи святкували весілля, як от недавно у фармацевта, щоразу на маестро сходило натхнення, з якого народжувався унікальний твір, здатний потішити, вшанувати або й розрадити.

— «Колискова Флорипедес», — оголосив маестро, — соло на фаготі доктора Теодоро Мадурейри, нашого неперевершеного віртуоза.

Але репетиція — то репетиція, а не концерт і навіть не показовий виступ. Якщо під час виконання інших творів оркестр звучав упевнено та злагоджено, і маестро лише час до часу скеровував мотив, то геть новий, іще не опрацьований твір не достатньо передавав мелодію романсу, його тендітну красу, мов списану з ніжної й світлої вроди дони Флор.

Дону Флор неймовірно розчулила щира присвята маестро і неймовірна відданість чоловіка, який докладав усіх зусиль, щоб не помилитися, ведучи свою партію. Уважно стежачи за нотами, зосереджений і напружений, здавалося, від аж тремтить, піт проступив на чолі, і це не дивно, адже він гордо оспівував свою радість, радість успішного, щасливого та заможного власника аптеки, який має все — улюблену роботу, улюблену музику, а тепер іще й кохану, красиву та достойну дружину. Ось він, той акорд, що його завжди так бракувало, його добра дружина. Дона Флор слухала присвяту, схиливши голову, зворушена і схвильована такою честю.

На превелику радість, настала перерва, маестро наминав мунгунсу, аж за вухами лящало, і навіть попросив іще; решта гостей теж від душі смакували розкішні наїдки, запиваючи все пивом, газованою водою та гуараною, й усе було чудово.

6

Рондо мелодій

ТИХО І ПЛАВКО БАЛАНСУВАЛА ДОНА ФЛОР МІЖ ЦИМИ СВІТАМИ: світом фармацевтики та музики. Вона знову почала елегантно вбиратися, адже їй не хотілося бути гіршою в тому елітному оточенні, куди привело її нове заміжжя.

За часів її давнього дівоцтва, ще до шлюбу з Гульвісою, коли дона Флор бувала на різних прийомах із матір’ю й сестрою, попри мізерні заробітки їхньої сім’ї, вона завжди була чудово і з винятковим смаком одягнена; навіть найповажніші сеньйори визнавали, що