Читати книгу - "Третій рівень. Короткі історії"

глибоку затяжку. — До речі, Оксано Михайлівно, про ідеї. Не тільки у вас вони виникають. У мене теж одна цікава зродилася. Не знаю, чи допоможе… Коротше, мені здається, наш любитель віртуальних знайомств спочатку душив свої жертви, а потім уже роздягав їх. Далі сам розстеляв постіль, вкладав тіла…

— Дуже цікаво. Надто ж — мені, — обурилась Галина.

— Насправді, цікаво, — слідча Горчакова поставилася до слів майора досить серйозно. — Для чого, по-вашому, убивця це робить?

— Поки не знаю, — знизав плечима Токар. — Мені просто в голову стукнуло… До вечері ніхто не торкався в жодному з випадків. Це що, вони після тривалого віртуального спілкування і якихось двадцяти-тридцяти хвилин особистого знайомства до діла, так би мовити, переходили? Не буде жінка швидко стелити чисту білизну і роздягатися для абсолютно незнайомого мужика. Здибанка через Інтернет навіть у часи новітніх технологій — не повноцінне знайомство, згода?

Дивився він при цьому не на Оксану, а на хазяйку квартири. Та мовчки кивнула, не бажаючи більше нічого коментувати.

— Значить, я собі так і припустив: жертва довіряла новому знайомому достатньо, аби впустити його в квартиру, і навряд чи довіряла безмежно, аби відразу почати готуватися до інтиму. Вбивця ж хотів показати: все було навпаки. Його цікавить насамперед секс, шалена пристрасть. Результат — труп.

— Може й так, — знизала плечима Оксана. — Лишається зрозуміти, для чого він це робить. Ваша версія дає новий харч для роздумів. Подумаємо.

— Ну, тоді гайда думати, — докуривши, майор Токар поставив попільницю на бильце крісла і підвівся. — Заразом, Ігоре, познайомлю тебе з нервовим колегою.

Швидко попрощавшись, усі троє залишили квартиру.

Легше від цього Галині Новиковій не стало.

Вона пройшлася кімнатою, зайшла на кухню, якийсь час роздивлялась сервірований на двох стіл, для чогось поправила виделку біля однієї з тарілок, тоді закурила, аби заспокоїтися остаточно.

За сорок хвилин у двері знову подзвонили.

4

— Пустите? — запитала Оксана Горчакова, тупцяючи в дверях.

Галина мовчки відступила, пропускаючи несподівану гостю. Та пройшла, розстебнула плащ, скинула туфлі, ставши відразу на кілька сантиметрів нижчою.

— Здивовані?

— Відверто? Здивована, — призналася Галина Новикова. — Я думала, ви і ваші колеги-чоловіки на сьогодні вже дали мені спокій.

— А вам так хочеться, аби чоловіки дали вам спокій?

Не знаючи, що треба відповідати в таких випадках, Галина спасувала. Як, зрештою, більшість людей, з якими спілкувалася слідча.

Тому просто повернулася до кімнати.

Сіла в крісло, де півтори години тому сидів і ділився своїми теоріями майор Токар.

— Так ви не відповіли, — Оксана стала навпроти Галини, і тепер хазяйка квартири змушена була спілкуватися з гостею, дивлячись на неї знизу вгору.

— А ви не пояснили, чому повернулися.

— Ну, по-перше, аби побути трошки з вами, заспокоїти вас…

— Я спокійна, Оксано… як вас…

— Просто Оксана. У нас же неофіційна розмова. Значить, я вирішила трошки побути з вами. Ну і, по-друге, зробити все можливе, аби ви заспокоїтися. Причім — назавжди.

Ця фраза прозвучала якось дивно. Галині навіть здалося: сам голос слідчої помітно змінився.

— Я не…

— А я зараз все поясню.

Оксана присіла навпочіпки, аби мати змогу тепер дивитися Галині просто в очі.

— Тобі, Галю, справді хочеться, щоб чоловіки дали тобі спокій? Не просто ж так в тебе це вирвалося. Ну, не чую?

— Я… Так сказала…

— Ясно, — задоволено відповіла Оксана. — Тоді давай домовимося: нема слідчої, нема Оксани Михайлівни. Як жінка жінку тебе запитую: якщо ти так уже хочеш, аби ці брудні хтиві мужики дали тобі спокій, для чого даєш через Інтернет оголошення і знайомишся з ними? Невже нам, самодостатнім жінкам, яким є де жити, які мають цікаву роботу, котрі самі собі роблять кожна свою кар’єру, — треба ось так принижуватися перед чоловіками? Показувати їм свою слабкість, ніби ми не можемо без них? Коли ми листувалися з тобою, ти щиро писала: раз обпеклася. Чого мовчиш? Думала, з тобою мужчина зустрічі шукає? Ага, зараз! Ти мені висповідалася! І всі інші признавалися в своїх проблемах теж мені! Раз обпеклася — для чого, принижуючи себе і свою жіночу гідність, пхати руку у вогонь ще раз? Ніяк заспокоїтися не можеш? Без мужика тобі погано?

Тепер Оксана не говорила, а буквально випльовувала слова.

— Сука хтива! Я тебе зараз назавжди заспокою! А потім буде так, як цей мужик, сищик наш видатний, розказав! Ти ба, додумався! Нічого, я потішу його самолюбство! Так, як тішите чоловіче самолюбство ви, кричучи всюди про свою самотність! Все буде так, як він сказав!

Остаточно перелякана Галина не могла ані опиратися, ні слова сказати: сильні, не по-жіночому міцні руки Оксани схопили її за горло, почали тиснути, і світ перед очима поступово розпливався, дихати ставало дедалі важче…

І раптом все скінчилося.

Галя Новикова побачила себе в кріслі, зігнутою навпіл у хрипкому кашлі. А на підлозі майор Токар намагався надягнути на Оксану наручники. Вона шалено опиралася і сичала, наче змія. Та досвід у майора виявився достатнім для того, аби швидко зламати цей опір. Коли все було скінчено, він ривком посадив убивцю на диван і витер чоло.

— Бач, Оксано Михайлівно, не такі вже ми, чоловіки, дурні.

— Ви не дурні, — люто виплюнула Горчакова. — Ви — худоба.

— Правильно, — легко погодився Токар. — І, як всяку худобу, нас треба годувати. Ось не торкнута вечеря на двох у квартирі кожної жертви все і вирішила.

Він із виглядом переможця пройшовся кімнатою.

— Розумієш, Оксано, чоловік, прийшовши на перше побачення з жінкою, тим більше — на її запрошення, тим більше — ввечері, після трудового дня, мусить віддати належне якщо не вечері, то жіночим старанням. Хоч би як ти до мужчин ставилася. Це — неписані правила гри. Чоловічої гри. Значить, вирішив я, вбивцею може бути не чоловік. Ми, мужики, спершу їмо, потім — усе інше. Бо жінкам подобається, коли ми їмо приготоване ними. Навіть якщо воно не смачне. Версія? Версія. У неї цілком вкладається факт, що вбивця міг роздягнути жертву потому, як зробив свою справу. Та зімітувати вбивство під час інтиму. Жінка жінку не боїться, теж факт. У наш час чимало так званих незалежних жінок, які ненавидять чоловіків лише за те, що вони — іншої статі, й більшість жінок почуваються без чоловіка справді самотніми. Шукати таку жінку для підсадки — теж невдячна справа. Хіба мало самотніх дам? І тут ти сама нам допомагаєш: пропонуєш ідеальну кандидатку на чергове вбивство. Після чого облаштовуєш пастку. Цікаво погратися в невловимого вбивцю, якого, до речі, ти сама ж і шукаєш?

Оксана Горчакова мовчки