Читати книгу - "Гумор та сатира"

він хоче І землю, і душу твою. Він хитрий, він підлий, він справжній, Ненавидить нас сотні літ. За нього «писаки» продажні, За нього Європа і світ. Всі «геї» і «сери», і «герри», Нащадки Адольфа того, Якому служили «бандери», Що в діда стріляли твого. Я знаю, ти витерпіть зможеш, Назло всій фашистській брехні. Я вірю, що ти переможеш, Як дід в Вітчизняній війні. Солдате! Біда в нашім краї, І хай кожен день, кожну мить Господь наш тобі помагає, І Матір Його боронить. Дума про Олімпіаду

«Під час урочистої церемонії в Сочі ганебно не розкрилося олімпійське кільце. Ця визначна подія викликала нечуване піднесення в серцях справжніх патріотів нашого телеканалу».

з репортажу «Найчесніших Новин»

Чого ми із кумом так раді? (Від щастя палає лице) На Путінській Олімпіяді Заїло! Заїло кільце! — Ти бачив? Заїло! Ти бачив? — І плакав мій кум-побратим. — О, як нам всміхнулась удача! — І я заридав разом з ним. Френди в соціальних мережах Коменти нам шлють без кінця: «Вітаємо! Горді безмежно! Якби ще чотири кільця!» А потім у купі збирались, Гуділи мов мухи цеце: «Ах, як москалі обісрались!» І знов про кільце, про кільце. І солодко було нам разом, Бриніли усі відчуття, І там, у глибинах екстазу, Нам сенс відкривався життя! Були ми — «ловителі гави», IQ мали нижче трави, Тепер в нас з’явилася Справа — Радіти від горя Москви. Радіти, гудіти, триндіти: «Зламалась Кремлівська Рука!» А потім триндітимуть діти, І так на роки, на віка! Це ж Вічна Мета для країни, Якої не знали раніш! Від щастя всі чесні новини Ставали чесніш і чесніш, Піднялись освіта, культура, І творчо творили митці, І вчили народ наче гуру: «Тепер наша віра — в Кільці. Це наша ідея, основа, Ми — діти Нового Отця…» Минали літа. Поступово Назвались ми — «Свідки Кільця». І хоч на полях і городах Лишились вовки та круки, Всміхався голодний народик: «Ідейно живем залюбки!» А Бог, що створив Україну, Дивився на наші міста, На мертві сади, полонини, І кликав, і кликав з Хреста. Та ми очманіло, без тями, Душею сліпі та криві, У схрони збирались, як в храми, Молитви шептали нові. Молились — і кожнеє слово Смерділо, мов тухле яйце — Щоб здохли в Кремлі всі корови, І щось про кільце, про кільце… Якби ви знали, діячі
Якби ви знали, діячі, Як нам набридли ваші пики. І ви, з трибун дурноязикі, І ви, кудлаті співачі, Що десь волаєте до ночі, Вже так намуляли нам очі, Що ми б сховались залюбки, Щоб день не бачить ваші рила. Так ні ж, ви знову, як круки, Усюди лізете без мила: "Дивіться, ось ми, гарні ми, Вам інших, людоньки, не треба!" Втекти б до сонця, поля, неба Від тої вашої юрми, Що тхне горілкою та лаком. Або гектарів двісті з гаком Відгородити вам землі, Щоб ви гасали там, за муром. Ні, не як табір, все культурно, Доляри, з їжею кулі Кидать туди вам без упину. Лише забудьте Україну. її натомленій душі Потрібен спокій, Божа ласка… Отак я мрію. Знаю — казка. Бо ви нахабні, як прищі — Замажеш спереду вас трошки, Почнете ззаду виникать. Та й де узяти стільки грошей, Щоб пельки вам позатикать?!!