Читати книгу - "Клас пані Чайки"

мешкає з нами на одному поверсі. Вона це називає «глинка». А тато завжди жартує з неї…

— Еге ж… — неохоче погодився Мацек і замовк, бо саме в цю мить з’явилася мала Кася.

— Привіт, Мацеку, привіт, Малгосю, — привіталася вона і, відчинивши хвіртку, побігла на подвір’я, щоб там із безпечної відстані крикнути: «Закохана парочка, закохана парочка!»

Обоє почервоніли й потупилися.

— Я теж колись хотіла тут займатися, — почала Малгося, щоб відволікти Мацека від Касиної дражнилки. — Але це виявилося недешевим задоволенням, тому батьки не погодилися, — додала вона, помовчавши.

Мацек їй справді подобався. Вона звернула увагу на нього ще в районній бібліотеці, коли прийшла по «Гаррі Поттера» й почула, як Мацек сказав бібліотекарці, що в нього є власна книжка. Це сталося ще до того, як обоє опинилися в одному класі.

— Ти ж казала, що не маєш здібностей… — озвався Мацек і раптом зніяковів. Помітив, що в Малгосі старенькі потерті рукавички, й лише зараз утямив: дівчина не хотіла, аби він зрозумів, що в неї вдома ледве зводять кінці з кінцями. Крім того, Мацек бачив її малюнки на уроках образотворчого мистецтва. Здібності в неї були, та ще й неабиякі!

— Я вибрала уроки французької, — сказала Малгося, мов бажаючи підкреслити, що батьки все-таки здатні оплатити якісь додаткові заняття.

— Ви ще довго там стримітимете? — почувся голос пані Йоанни, яка саме визирнула у віконце майстерні.

— Біжу! — гукнув Мацек. — Колись я покажу тобі свої роботи, — пообіцяв хлопець, прощаючись. «А може, щось і виліплю», — подумав і помахав рукою.

Почав падати сніг. Коли Мацек добіг до майстерні, усі вже сиділи довкола столу й працювали. Старші хлопці привітали його голосним «У-у-у-у!», що, певне, означало схвалення. Але Мацек зрозумів це лише тоді, коли новоспечений ліцеїст Павел звернувся до нього: «Нічогенька кралечка ця твоя окулярниця».

— Угу, — відбуркнув хлопець і тут-таки вирішив, що виліпить щось для Малгосі. Але що саме і з якої нагоди, цього він ніяк не міг придумати.

Новий рік

Перед самими святами Єва запросила всіх дівчат із класу на Новий рік. Самих лише дівчат.

— Ой, як шкода, — засмутилася Каміла, яка виїздила на свята й Новий рік до Ґданська.

— Чого там шкода, — втішила її Каська. — Там буде так нудно! Що хорошого може бути на вечірці без хлопців.

— А чому без хлопців?

— Бо Єва сказала, що це буде дівоча вечірка.

— Справді? — допитувалися хлопці.

— Справді, — відказала Єва й додала: — Ви нам не потрібні. Прийдуть лише дівчата. Всі, хто хоче й може.

— Танцювати ви однаково не вмієте! — докинула Кінґа й засміялася.

— Ой, вибачайте! — заперечив Мацек. — Хто не вміє, той не вміє! — І, вклонившись Алексові, почав клеїти дурня, пританцьовуючи довкола нього й примовляючи при цьому вишуканою, кучерявою мовою: — О пані! Дозволь мені взяти твою рожеву долоньку, аромат якої мене приголомшує…

— Ох, це через те, що я саме вийшла з убиральні, — писклявим голосом підхопив Алекс, кліпаючи віями так, як, на його думку, могла кліпати справдешня дама.

— Ніколи в цім не сумнівався, оскільки, позаяк, через те що…

— І ви ще дивуєтеся, що вас ніхто не запрошує? Ці ваші дитячі забави… — зневажливо пирхнула Каська й вийшла із класу. За кілька хвилин вона повернулася зі Кшисеком із ІІІ-Б.

— Я чув, хтось тут у вас вечірку влаштовує, — озвався Кшисек, підійшовши до Мацека, який продовжував викаблучуватися перед Алексом. — Слухай, брате, припини, не лажайся тут перед усіма.

— А чого? — заперечив Мацек. — Дівчата кажуть, що ми не вміємо танцювати, тож я з пані…

— Александрою, — послужливо підказав так само писклявим голосом Алекс.

— От-от. Спасибі тобі, пані, і пробач, що ймення твого не згадав я відразу, — подякував Мацек і вдав, ніби цілує Алексові руку. — Я з пані Александрою демонструю, як танцюють справжні мужчини.

— То це правда, що вечірка тільки для дівчат? — поцікавився Кшисек.

— Правда, — відповіла Каська, хоч її ніхто не питався.

— Можеш, Мацеку, прийти до нас. Порозважаємося разом, а опівночі провідаємо твоїх подружок з їхньою нудною вечіркою.

— Тоді я з вами, — спробувала підлеститися Каська.

— Ні, ти йди до дівок, — відрубав Кшисек і підійшов до парти, де сиділи Каміла з Малгосею й переглядали свіжий номер «Віктора-гімназиста».

— Ви теж ідете туди? — спитав він, але дивився при цьому тільки на Камілу.

— Я ні, — відказала вона, не підводячи очей з кольорових сторінок.

— Чому?

— Бо мене тоді не буде у Варшаві.

— Он як… — у Кшисековому голосі забриніло розчарування. — Класний журнал? — спитав він, аби змінити тему.

— Класний, — відповіла Малгося, яка саме читала «Правда й вигадки про перший поцілунок».

Кшисек зазирнув їй через плече й засміявся. Хотів було щось додати, але цієї миті пролунав дзвоник на урок.

* * *

У новорічний вечір до Єви прийшла навіть Каська. Звісно, вона ще у дверях розповіла всім, що забігла лише на мить і за кілька хвилин побіжить на справжню вечірку, а не цю для малоліток, де ні з ким навіть не познайомишся. Але дівчата на неї не зважали. За ці кілька місяців у школі всі вже призвичаїлися до Каськи, хоча їх дратувало постійне вдавання дорослої і шпильки на адресу інших.

— Що робитимете, дітлахи? — спитала вона, зайшовши до вітальні.

На ній була сукня, від вигляду якої дівчат аж заціпило. Ну, і