Читати книгу - "Щоденник першої подорожі"

йшов до тих пір, поки не стемніло, і в цей час Зелений мис острова Фернандини — крайній південний пункт західній частині острова — залишався в 7 лігах на північний захід від корабля. Так як вітер посилився, я ж не знав, яким шляхом треба йти до згаданого острова Куби, а море у берегів цих островів все всіяне підводними каменями і мілинами (хоча далі воно стає глибоким і на відстані двох пострілів з ломбарди вже не можна досягти дна, і щоб кинути якір напевно, потрібно бачити місце, уночі ж плавати не слід), то я вирішив прибрати всі вітрила, крім фока (trinquete), і йти на ньому.

Незабаром вітер знову посилився і гнав корабель вперед, що було небезпечно, хмари ж згустилися, і пішов дощ. Тому я наказав прибрати і фок, і за ніч ми пройшли всього дві ліги.

Четвер, 25 жовтня.

Після сходу сонця адмірал плив до заходу південно-заходу до 9 годин. Пройшли 5 ліг і, змінивши напрям, узяли курс на захід. До години дня йшли зі швидкістю 8 mph та до трьох годин покрили 44 милі. У три години побачили землю — шість або вісім островів, витягнутих по однієї лінії з півночі на південь. Від них кораблі знаходилися на відстані 5 ліг.

П'ятниця, 26 жовтня.

Перебували у цих островів, у південній частині. Індіанці, яких віз із собою адмірал, говорили, що від цих островів до Куби півтора дня шляху на човниках, — корабликах без вітрил (navetos), виготовлених з одного стовбура. Називаються вони каное.

Адмірал від цих островів відправився до Куби. За вказівками, які індіанці давали про величину Куби і про те, що на ній є і золото і перли, адмірал вирішив, що Куба повинна бути островом Сипанго.

Субота, 27 жовтня.

Зі сходом сонця були підняті якоря на стоянці поблизу згаданих островів, які адмірал назвав Піщаними (Islas de Arena); і так як з південної сторони море було дуже мілке, протягом шести ліг йшли по 8 mph. До години дня пливли до південно-південний захід [Sursudoeste] і пройшли 40 миль, і до ночі, слідуючи цим напрямком, зробили 28 миль.

Перед настанням ночі побачили землю. Вночі простояли на місці. Всю ніч ливмя лив дощ. За суботній день пройшли до заходу сонця 17 ліг до південно-південного заходу.

Неділя, 28 день жовтня.

Звідси адмірал пішов, слідкуючи на південно-південний захід, до острова Куба, — до найбільш близької землі і вступив в гирло однієї дуже красивої річки, не зустрівши тут ні мілин, ні інших перешкод. Скрізь біля берега були значні глибини, і навіть у самої землі дно було чисте. Ширина горловини біля входу в гирло річки 12 ліктів — достатня для проходу кораблів при іншому вітрі [barloventear]. Якоря, за словами адмірала, були кинуті на відстані пострілу з ломбарди від місця впадіння річки в море.

Адмірал говорить, що він ніколи ще не бачив такої красивої землі. Вся місцевість, прилегла до річки, заросла прекрасними зеленими деревами, відмінними від наших, і у кожного плоди і квіти на свій лад. Всюди гарно співали птиці. У безлічі росли пальми, несхожі на гвінейські, ні на кастильські, середньої висоти, зі стовбуром без луски і з дуже великими листами. Цими листами тут криють дахи будинків. Берег був низький і рівний.

Адмірал спустився в човен і попрямував на берег. На березі він відвідав два будинки, які, як він вважав, належали рибалкам, що втекли від страху. В одному з будинків він знайшов собаку, але ця собака зовсім не вміла гавкати. Він також виявив мережі і мотузки з пальмових волокон, роговий риболовецький гачок, гарпун із кістки та інші приналежності для рибного лову, а всередині будинків він побачив багато вогнищ. Адмірал припустив, що в кожному з цих будинків живе велика кількість людей. Він наказав, щоб ніхто не смів доторкатися до жодної з залишених речей, і так було зроблено.

Трава тут була дуже висока — така, як в Андалусії в квітні і травні. Адмірал знайшов серед трав портулак і лободу. Він повернувся до човна і пройшов значну відстань вгору по річці. За його словами, було таким задоволенням бачити ті овочі та гаї, і птахів, що важко було залишити ці місця.

Адмірал говорить, що нічого прекраснішого цього острова його очі ще ніколи не бачили: тут багато хороших бухт і глибоких річок, і так спокійне море, що здається, ніби воно ніколи не хвилюється у цих берегів: і дійсно, трава на узбережжі росла майже до самої води, чого не трапляється, якщо бурхливе море. Втім, досі нічого ще не могло довести, що у цих берегів море може бути бурхливим. Він говорить, що острів пересічений дуже красивими гірськими ланцюгами: вони не дуже довгі, але високі, а всі інші землі так само високі, як Сицилія.

На острові, як це можна було зрозуміти з бесід з індіанцями, яких адмірал взяв на острів Гуанахані [Guanahani], багато джерел і річок. Індіанці пояснили йому знаками, що тут протікає десять великих річок і що обійти острів на каное не можна і за двадцять днів.

Коли адмірал наближався на кораблях до землі, у відкрите море вийшли два човника, або каное. Але ці каное втекли, коли індіанці які сиділи в них помітили, що кораблі входять в гирлі річки, щоб обстежити дно і вибрати місце якірної стоянки.

Індіанці говорили, що на острові є золоті копальні і перли, і коли адмірал побачив місце, відповідне для лову перлів, і раковини, які вважаються прикметою перлів, він [припустив], що сюди приходили кораблі великого хана і, при цьому великі, і що від цього острова до материка повинно бути 10 днів шляху. Адмірал дав і бухті і річці ім'я Сан-Сальвадор.

Понеділок, 29 жовтня.

Адмірал наказав підняти якоря і, вийшовши з бухти, попрямував на захід, до того міста, де, судячи за словами індіанців, повинен перебувати король. Спершу він йшов уздовж берега одного мису на північний захід і, пройшовши шість ліг, побачив ще один мис, уздовж узбережжя якого він попрямував на схід, і