Читати книгу - "Щоденник першої подорожі"

в цьому напрямку пройшов десять ліг. Просунувшись вперед ще на одну лігу, адмірал побачив річку, не дуже широку в гирлі, і дав їй ім'я «Місячна річка» (Rio de Luna). Він плив до сутінків і дійшов до нової, набагато більшої, ніж всі інші, річки. Індіанці підтвердили знаками, що ця річка дійсно дуже велика. Адмірал назвав її «Морською річкою» (Rio de Mares).

Він направив два човни до селища, що знаходилося на березі, бажаючи взяти язика. В одному з човнів знаходився один з тих індіанців, яких адмірал віз із собою. Індіанці ж ці вже трохи розуміли моряків і здавалися були задоволені спілкуванням з християнами, від яких у цьому селищі всі чоловіки, жінки і діти втекли, залишаючи будинки з усім тим, що в них було. І адмірал наказав, щоб не сміли чіпати нічого. Він говорить, що ці будинки були набагато красивіше тих, що йому доводилося бачити, і він вважав, що споруди будуть ставати все краще і краще, по мірі наближення до материка.

Будинки були споруджені на кшталт великих бойових наметів (alfanaques) і здавалися наметами у військовому таборі, розташовуючись, проте, в безладі, не уздовж вулиць, а як доведеться: один будинок тут, інший — там. Усередині ж вони були чисто підметені, і посуд у них був доладний: весь з дуже красивих пальмових гілок. Знайдені тут статуетки — жіночі фігурки і головки на зразок візерункових масок (caratona), дуже добре вироблені. Адмірал говорить, що він не знає, чи тримають індіанці фігурки заради краси чи обожнюють їх. Були тут собаки, які не вміли гавкати, дикі птахи (avecitas), в будинках були також чудові пристосування для рибного лову — мережі і гачки. Все це залишилося недоторканим.

Адмірал вважає, що всі жителі узбережжя, мабуть, рибалки і що рибу вони збувають вглиб країни; цей острів дуже великий і гарний, так що неможливо вдосталь нарадуватися ним. Адмірал говорить, що він знайшов тут дерева і плоди, дуже чудового смаку; і що на острові повинні бути корови і інша худоба, тому що він бачив черепа, які здалися йому коров'ячими. Адмірал бачив птахів і дрібних пташок і з усіма своїми супутниками насолоджувався співом цвіркунів (los grillos) в нічну пору і нічним повітрям, ніжним і солодким, не гарячим, але і не холодним. Він говорить, що на шляху до цих островів випадали жаркі дні, але що тут завжди приємна прохолода, подібно тому, як це буває в травні.

На інших островах, як вважає адмірал, спека викликана тим, що вони дуже низькі, а також і вітром. Вітер, на якому йшли сюди кораблі, східний (Levante), а тому і спекотний.

Вода в гирлах річок солона. Невідомо, де беруть воду індіанці, хоча у будинках у них була прісна вода.

Кораблі можуть вільно входити в цю річку і виходити з неї. Береги мають характерні прикмети. Глибина річки в гирлі сім або вісім морських сажнів і вище за течією — п’ять. Адмірал говорить, що, як йому здається, море тут завжди повинне бути таким же спокійним, як річка в Севільї, і вода в ньому така, що сприяє зростанню перлів. Він знайшов великих устриць, дуже схожих на іспанські, але з іншим смаком.

Адмірал відмітив розташування річки і бухти і дав їм ім'я Сан-Сальвадор, і він каже, що гори у цій бухти так само красиві і високі, як «Скеля закоханих» (la Pena de los Enamorados). І на одній з гір на вершині, є пагорб, схожий на красиву мечеть. На південному сході бухти височіють дві округлі гори, а з заходу-північно-заходу видається в море красивий і низький мис.

Вівторок, 30 жовтня.

Адмірал відправився від Морської річки на північний захід і, помітивши мис, на якому росло багато пальм, назвав його «мисом Пальм» (Cabo de Palmas). Після того як було пройдено п’ятнадцять ліг, індійці, що пливли на каравелі «Пінта», повідомили, що за мисом Пальм є річка і від цієї річки до Куби чотири дні шляху.

Капітан «Пінти» сказав, що він дізнався, ніби Куба — це місто, і що ця земля — материк і дуже великий і що він тягнеться на значну відстань на північ і що король цієї землі веде війну проти «великого хана», якого індіанці називають «камі» (Cami) землю, або ж місто великого хана вони іменують Саба (Faba — Фаба —? Перекл.) і перераховують при цьому багато інших імен.

Адмірал вирішив увійти в ту річку, щоб надіслати подарунок королю тутешньої землі і направити йому лист королів; а для цієї справи цілком придатні були: один моряк, який ходив у Гвінеї з тим самим, і деякі індіанці з острова Гуанахані (Guanahani), які бажали його супроводжувати з тим, щоб потім повернутися в свою землю.

На думку адмірала, він знаходився на відстані сорок два градуси від екватора в північну сторону, якщо тільки не зіпсовані цифри запису, виклад якого дається. Адмірал говорить, що докладе всі зусилля, щоб дійти до Великого Хана, який повинен перебувати в тих місцях у місті Катай, що належить великому ханові; а місто це, як він вказує, дуже велике, судячи з того, що йому говорили про Катай у Іспанії, ще до виходу в плавання. Він говорить, що вся тутешня (aquesta) земля низька і красива, а море біля її берегів глибоке.

Середа, 31 жовтня.

Всю ніч, у вівторок, йшли проти вітру (barloventeando). Була помічена річка, але увійти в неї не можна було, так як її гирло виявилося мілким; індіанці ж думали, що кораблі можуть піднятися проти течії цієї річки подібно їх каное.

Слідуючи далі, адмірал дійшов до мису, який значно вдавався в море і був оточений мілинами. На березі мису видна була бухта або гавань, де могли б знайти притулок невеликі кораблі, але вступити до неї (encabalgar) було неможливо, тому що вітер раптово подув з півночі, берег ішов на Норд-норд-вест і південний схід і, крім того, за згаданим мисом виднівся наступний, який ще далі вдався у море. Через це, а також і тому, що небо віщувало бурю, кораблі були змушені повернутися в Морську річку.

Четвер, 1 листопада.

На сході сонця адмірал відправив човна на