Читати книгу - "Макбет, Вільям Шекспір"

style="">Припрошення - найкраща із приправ.

Без цього прісне все.

 

Макбет

Докір приємний.

(До гостей)

Всі призволяйтесь, друзі, на здоров’я.

 

Ленокс

Величність ваша чи не зволить сісти?

 

З’являеться дух Банко і сідає на місці, призначенім для Макбета.

 

Макбет

Тут був би зібраний весь цвіт країни,

Якби наш славний Банко не спізнився.

Коли б виною тут лише нечемність,

А не біда в дорозі!

 

Росс

Негаразд

Він учинив, зламавши слово. Просим

Нас вшанувать, владарю, сівши з нами.

 

Макбет

Немає ж місця... 21

 

Ленокс

Ось, владарю, вільне.

 

Макбет

Та де ж?

 

Ленокс

Ось тут. І що вас так хвилює?

 

Макбет

Хто це вчинив?

 

Ленокс

Що саме, наш королю?

 

Макбет

Що винен я, не можеш ти сказати,

Чого ж киваєш чубом ти кривавим?

 

Росс

Його величності недобре. Встаньмо

Й ходімо звідси.

 

Леді Макбет

Не турбуйтесь, друзі.

Це змалку в нього. Та прошу, сідайте.

Усе минеться за хвилину, й він

Отямиться. Уваги не звертайте,

Щоб довше напад не тривав. Самі

Без нього бенкетуйте.

(До Макбета)

Й ти - мужчина?

 

Макбет

Так, і безстрашний, бо дивитись можу

На те, чого жахнувся б сам диявол.

 

Леді Макбет

Дурниці все! То страху плід уявний,

Як той примарний ніж, що до Дункана

Водив тебе. Холодний піт, тремтіння -

Ця страху справжнього подоба - личить

Жінкам лиш, що узимку при каміні

Від бабських вигадок аж полотніють.

Ганьба! Та на тобі лиця немає!

То ж ти порожнього злякався крісла!

 

Макбет

Поглянь, поглянь! Що бачиш ти?

(До духа Банко)

Що скажеш?

Ти знов киваєш? Краще говори.

Якщо могили й склепи нам вертають

Похованих, хай цвинтарем нам будуть

Утроби коршаків.

 

Дух зникає.

 

Леді Макбет

Ти збожеволів.

 

Макбет

Клянусь, його я бачив!

 

Леді Макбет

Посоромся!

 

Макбет

Кров і раніш лили, в старому світі,

Коли законів люди ще не знали;

Були й пізніше вбивства, про які

Згадати страшно. Та, було, розколють

Людині черепа, вона помре -

Тут і кінець всьому. Тепер же, мавши

Аж двадцять ран смертельних на чолі,

Встає з труни й зганяє нас із крісла.

А це страшніше за саме убивство.

 

Леді Макбет

Владарю, гості ждуть.

 

Макбет

Пробачте, друзі,

Задумавсь трохи я. Ви не дивуйте

З моєї хворості. До неї звикли

Мої найближчі. Перше ніж сідати,

За всіх я вип’ю. Наливайте вщерть.

П’ю за здоров’я цілого стола

І Банко, друга нашого. Як жаль,

Що тут його нема! За вас усіх!

За нього і за всіх!

 

Лорди

Здоров’я ваше!

 

Дух повертається.

 

Макбет

Згинь! Щезни із очей! Вернися в землю!

Застигла кров твоя, без мозку кості,

Незрячий погляд твій, якого з мене

Не зводиш ти.

 

Леді Макбет

Прошу пробачить, пери,-

Звинайний знову напад, більш нічого,

Та жаль, що зіпсував нам святкування.

 

Макбет

Я все посмію, що людина сміє.

З’явись, як скошланий ведмідь російський,

Як грізний носоріг, гірканський тигр 22

Чи в іншім вигляді,- не затремтить

У мене жоден нерв. Чи стань живий

І виклич на двобій,- якщо я зблідну,

Тоді мене дівчиськом назови.

Геть звідси, привиде жахливий, геть!

Згинь, пропади, смішна примаро!

 

Дух зникає.

 

Зник він,

І знов - людина я. Сідайте, лорди.

 

Леді Макбет

Але своїм поводженням чудним

Збентежили ви наш бенкет веселий.

 

Макбет

Та це ж не в небі літньому хмарини,

Щоб їх побачить і не дивуватись!

Мене вражає інше - як це ви

На явища ці дивитесь спокійно

Й рум’янці з ваших щік не сходять, я ж

Від жаху блідну весь.

 

Росс

Які, владарю,

То явища?

 

Леді Макбет

Не розмовляйте з ним,

Бо гіршає йому. Ці запитання

Його дратують. Отже, на добраніч.

Розходьтеся без чиношанування.

 

Ленокс

Бажаємо здоров’я й на добраніч

Його величності.

 

Леді Макбет

Всім на добраніч.

 

Виходять усі, крім Макбета і леді Макбет.

 

Макбет

Він прагне крові... Адже кров - за кров!

Колись, бувало, рухалось каміння,

Дерева розмовляли й віщунам

Круки, сороки, галки викривали

Прихованих убивць... Котра година?

 

Леді Макбет

Із ніччю вже змагається світанок.

 

Макбет

Ну, що ти скажеш? Той Макдуф посмів

До мене не прийти.

 

Леді Макбет

Ти посилав

По нього?

 

Макбет

Ще пошлю. Та дещо чув я -

В усіх домах є в мене серед слуг

Підкуплені. Отож подамся вранці

До віщих я сестер - хай скажуть більше.

Довідаюсь про все, вже будь що буде -

Всі засоби однакові для мене.

Готовий до найгіршого я нині,

Адже давно в крові я по коліна.

Вперед по цій дорозі легше йти,

Ніж поворотну путь собі знайти.

Ще тільки плани мозок мій складає,

А вже рука здійснити їх жадає.

 

Леді Макбет

Забув ти сон - всього живого втіху.

 

Макбет

Ходімо спати. Всі мої