Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

ГЛАВА 5

Сказати, що після зустрічі з Софією, Денис був засмучений, – означало нічого не сказати. Він був розчарований, розбитий, розгніваний. Те що розповіла про дівчину Жанна, і те, що він побачив на власні очі – влаштовувало його.

Розумна, але не зверхня. В міру симпатична, але не здогадується про це. Самодостатня і комунікабельна. Має успішну кар’єру. Живе у власному житлі, на яке сама заробила. Спокійно вислухала його пропозицію, перш ніж її по-діловому стримано відхилити (а він бачив, як їй хотілося послати його якомога далі).

А головне – ідеальна медична картка: абортів не робила, венеричними захворюваннями не хворіла, регулярні місячні, гормони у нормі, матка без патологій, веде здоровий спосіб життя. А ще широкі стегна та пишні груди. Не жінка, а зразок!

І вона йому відмовила. Навіть до кінця не вислухала пропозицію.

Що ж, доведеться шукати далі. При цій думці Денис скривився. Чи багато в місті здорових жінок дітородного віку? Багато. Але вони або мають пару, або чайлдфрі, або хочуть не лише дитину, а і шлюб.

Сьогодні він зрозумів, що перепоною на шляху до його цілі може бути ще й небажання жінки народити від нього…

Ну, він продовжить пошуки мами для своїх дітей. Медсестра погодилася за окрему плату і далі підкидати йому анкети потенційних матусь.

Скільки він чекав на таку кандидатку, як Софія Медчук? Два роки? Хфф! Дрібниці! До старості йому ще довго. Буде таким собі татком-дідусем.

Чоловік зайшов у свою квартиру і відразу вловив аромат дорогих жіночих парфумів. А отже, Яна ще не пішла. Він пройшов широкою вітальнею і відчинив двері спальні. Так…, дівчина не просто не пішла, а й досі спить у його ліжку. Денис підійшов до вікна і відчинив його навстіж, щоб провітрити спальню. Він не знав, що за хімією вона користується, але запах душив його. Здається, саме на цей аромат у нього якась алергія…

Сонячне проміння впало на ліжко, саме туди, де спала коханка.

– Ох, що ти робиш? Закрий!

– Я ж просив тебе не користуватися цими парфумами.

– Не пам’ятаю такого… Вже ранок? – пробурмотіла дівчина.

– Вже обід.

– Ненавиджу обід!

Доки вона крутилася у ліжку, він зносив її лахи, які були розкидані по всій кімнаті. Як жінка, на якій так мало вдягнено, примудряється постійно щось забувати у його спальні? Скільки разів інші його коханки, яких він час від часу, приводив у квартиру, знаходили то панчохи під ліжком, то трусики у підковдрі! І замість сексу він отримував скандал.

– Хочу кави, – проскиглила. – І їсти.

– У кухні є кавомашина, а в холодильнику продукти. Приготуй щось.

До слова, він теж би не відмовився поїсти. У ресторані він був надто засмучений для того, щоб обідати.

– Я такої кави не п’ю. Дай мені телефон, я замовлю щось для нас з «Арго».

Ворон скривився, але телефон їй все одно дав. Їжа з «Арго» була вишуканою та смачною. Але асоціювалася у нього виключно з роботою. Куштуючи її, він не насолоджувався, а розмірковував над тим, чи достатньо соусу у пасті, чи не пересолив кухар салат.

Зробивши дзвінок, дівчина нарешті виповзла з ліжка та пішла у ванну. Денис тим часом перечитував повідомлення у робочому чаті. Яна вийшла в одному рушничку з ванної саме в той момент, коли до будинку під’їхав кур’єр з замовленням. Дівчина взяла гаманець Дениса і пішла до дверей, щоб забрати їжу і каву.

Де лежить його гаманець, вона знала завжди. Однак чоловік не був впевнений, що вона знає в якій стороні кухня.

«Придивитися до тих, хто поряд», – говорили йому рідні? О, він придивився. Від такої, як Яна, він не хоче дітей.

Дівчина пробула в нього ще дві години. Після легкого обіду, вона почала зваблювати його. І хоча в Дениса був кепський настрій, він все одно повівся на її жіночі чари. Коли Яна покинула квартиру, Ворон прийняв швидкий душ, викинув контейнери з-під їжі та ще раз провітрив кімнати.

Він саме одягнувся, коли двері його квартири знову відкрилися. Аліса вихором вбігла у вітальню, не вітаючись, передала йому дворічну Міру і побігла до туалету.

– Привіт, малеча, – Денис цьомкнув племінницю у рожеву щічку. Дівчинка, спокійно витерпіла лише два поцілунки, а на третьому відхилилася, зацікавившись коміром його сорочки.

Чоловік зняв з дитини рожеву курточку, фіолетову шапочку та бежеві чобітки.

– Хух, нарешті! – полегшено усміхнулася йому сестра. – Цей малюк, – вона погладила себе по округлому животику, – чи то ненавидить напої, чи то обожнює туалети.

Аліса сіла на диван і випростала набряклі ноги.

– Ти вже виглядаєш так, ніби от-от репнеш, – пожартував брат.

– Не хвилюйся, – скривилася Аліса. – Цього не станеться до кінця липня.

– Міра, ти дуже чекаєш на те, коли матуся нарешті репне і в тебе з’явиться братик, а? – сюсюкав Денис до племінниці.

Дівчинка, здається, не надто роздумувала про те, коли має народитися її братик і взагалі, навіщо він їй. Чоловік опустив дівчинку і вона голосно потопала в іншу кімнату.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍