Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Хто тобі таке сказав? - Еріку стало образливо за свій район - То, може, в "мінусів" у нетрях таке й є, а у нас нормальні люди живуть. Хочеш, приходь подивишся.
- Хочу! - пожвавився Тед. - Це прикольно! Тільки мені зараз ще на одну тусню треба потрапити, давай завтра ти мені екскурсію проведеш. Поллі, хочеш з нами?
- Що я там забула? - скривила носика дівчина. - Я завтра з батьками на море їду, так що гуляйте без мене.
-А що у вас цікавого є? - не вгавав Тед. - Місцеві визначні місця? Ну там, нічні клуби, казино, ще якісь розваги?
Ерік задумався. Ніяких визначних місць у них в районі не було, окрім того самого вагоноремонтного.
- Немає нічого такого, - знизав плечима він.
- А як же ви "відриваєтесь"? - Тед виглядав розчарованим.
- Ну, в кіно ходимо, на дискотеки... так гуляємо компаніями.
- А дівчата в вас гарні?
- Нормальні дівчата...
- Ти щодо дівчат полегше, - Поллі жартівливо вдарила Теда по шиї складеною вдвічі серветкою. - Бо приїду і голову відірву... або щось інше.
Ерік допив свій коктейль і вирішив, що вже достатньо поспілкувався з новими знайомими, тож варто залишити їх на самоті, хай собі воркують.
- Ну, я піду, мабуть, - озвався він.
Тед витяг із кишені гаманця.
- Слухай, Еріку, скільки я тобі винен за той клятий ТОМ? Я б його сам навряд чи витягнув. Правда, я в дипломати хотів, по батькових стопах. так сказати, а тут такий поворот... Ну все одно, вважай, що студентський вже в мене в кишені. Може, потім переведуся на міжнародні відносини, батечко посприяє...Ти мене виручив, давай я тобі трохи "бабок" підкину...
- Не треба, - поспішно відмовився Ерік, хоч спокуса була й великою. - Ти мене пригостив, вважай , ми квити. Бувайте!
- Чекай, скажи номер свого мобільного, я до тебе зателефоную щодо екскурсії, - Тед дістав з кишені айфон останньої моделі і заніс номер Еріка до телефонної книги. - Щасливо!
Ерік знову кивнув Поллі, вона приязно йому посміхнулася і помахала рукою.
"Це ж треба, "Тедді", - подумав він, відчиняючи двері кав'ярні та виходячи на пожвавлену, залиту сонцем вулицю. Несподівано йому стало весело.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сміттяр, Мар'яна Доля», після закриття браузера.