Читати книгу - "Невгамовні серця, Ерін Кас "

— Дякую, що погодився.

— Я сумніваюся, що можу встояти, коли ти просиш про щось, — подивився на мене, а я збентежилася.

Цей погляд викликає в мені дивні відчуття якогось трепету й хвилювання всередині. Я одразу згадую наш поцілунок, його гарячі долоні на своїй спині. Ми так довго дивилися одне на одного, що в його погляді я побачила вагання. Андрій було смикнувся нахилитися до мене, але потім передумав і підвівся, розсіюючи магічну дію наших поглядів.