Читати книгу - "Мама для дочки рятівника , ліліанаа"

Розділ 9

КАРТЕР

Після поїздки до Нью-Йорку пройшло 3 місяці. З Авенір все було закінчено і вирішено на кухні Девіда. Але звісно з її братом я підтримував спілкування, ми не лише друзі, а тепер колеги і партнери по готелю. 

Назва готелю "ЕйвА" тепер мені зрозуміла, це Ейворі і Авенір. Як спокійно це сприйняти я не навчився навіть через 3 місяці. А моя дитина як навмисне мене знищує питаннями про Авенір та коли вона її зможе побачити. 

Від цих думок стало душно, та не тільки від думок. На вулиці липень місяць. Я відкрив вікно і вдихнув свіже прохолодне повітря. Мій телефон озвучив про отримання повідомлення, я підійшов до столу і взяв телефон. Повідомлення було від мами, я відкрив чат і вчитувався в зміст її смс

Мама: Картере, кидай свою роботу і хутчіш їдь у дитячий розважальний центр куди ми з завжди ходили з Ейворі. Вона зникла, її ніде немає..

Від інформації про зникнення дочки, кров в моїх венах мов захолола. Я не відповівши вилітаю з кабінету і зупиняюсь біля своєї секретарки

 - Джулія, скасуй на сьогодні всі наради, переговори та зустрічі. Мене сьогодні тут не буде - дівчина підхопилася коли я став давати їй доручення

 - Добре, у вас щось сталося? 

 - Це сімейне, а таке на публіку не виношу. - я вийшов з будівлі і побіг до машини.

Коли я сів то відразу рушив на великій швидкості до місця зникнення дитини.

Через 15 хвилин я забіг в будівлю і побачив стурбовану маму, я підійшов до неї та обійняв стурбовану маму 

 - Синку, пробач мені. Я спостерігала за нею і вона завжди була у мене на увазі. - я глянув на неї

 - Мамо, я зараз викликаю таксі і ти їдеш до батька додому, я її  знайду і ми приїдемо до вас. В тебе слабке серце, тобі не можна хвилюватися - вона кивнула мені, я викликав їй таксі і потім провів до машини. Коли мама поїхала я повернуся в будівлю і побачив молодих дівчат які тут працювали. Я підійшов і одну окликнув

 - Міс, мені потрібна ваша допомога - вона повертається до мене і ми обоє застигаємо на місці. Мені навіть дихати стало важче..

 - Ми зустрінемося коли будемо потрібні одне одному - промовили ми одночасно і затихли. Ми не переривали погляду поки я не осилив себе і заговорив

 - Авенні, ти дуже потрібна мені зараз. Тут десь зникла Ейворі, благаю тебе, допоможи мені - я дивився на неї чекаючи поки вона хоча б слово скаже, вона взяла мою руку і дивилася мені не те, що в очі, а немов в душу залізти хотіла 

 - Картере, я обіцяю тобі, що ми її знайдемо. Не хвилюйся - вона кутиками губ посміхнулася чим вселила мені надію, що це станеться і звернулася до своїх колег повідомляючи про зникнення моєї дитини, вона спитала чи є у мене фото і я вийняв фото з під чохла телефона на якому були зображені ми з Ейворі, я передав їй фото і вона показала дівчатам. Я протягнув Авенні візитку зі своїм номером

 - Якщо знайдеш її, подзвони - вона кивнула.

Я зняв свій піджак і кинув на стілець який стояв біля мене, я теж пішов шукати її. Не буду ж я на місці сидіти, коли моя дитина не зрозуміло де.

дві години пошуків, дві години страху, хвилювання, не розуміння і ще всього іншого. Я йшов в напрямку басейну з кульками, але мене зупинив телефонний дзвінок.

Я відразу зрозумів, що це була Авенні

 - Скажи, що ти знайшла її. Благаю скажи, що вона зараз з тобою.. - вона мовчала, моє серце стискалося від болю, що з моєю маленькою дівчинкою могло щось статися

 - Знайшла - одне слово яке змусило мене полегшено зітхнути

 - Тату - веселий голос Ейворі дав змогу мені посміхнутися

 - Ми чекаємо тебе біля батутів

 - Біжу - я вимкнув телефон і побіг до тих батутів. Я зупинився на вході і спостерігав як Авенір бавиться з дитиною. Це було так приємно бачити як дівчина бавиться з чужою дитиною. 

       Якби ж ти могла стати матір'ю для моєї дочки..

Ейворі помітила мене і швидко побігла мені на зустріч,я схопив її на руки і притиснув до себе у міцних обіймах. Я вдихнув аромат її волосся і поцілував у скроню

 - Як ти мене налякала - тихо промовив я, спостерігаючи як Авенір підходить до нас. 

Я не розуміючи того сам я обійняв її одною рукою, бо іншою тримав Ейворі. Я вдихнув її солодкий аромат і міцніше її притиснув до себе, її руки охопили мою талію. 

Я не знаю як довго ми так стояли, але ці обійми розірвала моя дитина

 - Тату, відпусти її - я відпустив Авенір і глянув на Ейворі. Таак, і тільки зараз зрозумів, що обіймав її. Господи, який я дурень

 - Авенні, пробач мені. Я не знаю, що це щойно було, я просто дуже вдячний і.. так вийшло, пробач - вона посміхнулася

 - Тато любить обійматися - Авенір засміялася і торкнулася щічки Ейворі

 - Я теж люблю обійматися, я думаю всі люблять обійматися. А твій тато мене обійняв, бо він вдячний мені, що я знайшла тебе. Так Картере? 

 - Так, тому сьогодні я тебе буду обіймати за те, що ти втекла від бабусі і змусила нас обох нервувати - вона посміхнулася і я поцілував її в чоло

 - Я маю пропозиції для тебе, тому якщо тобі буде зручно. То може сходиш зі мною на каву і обговоримо пропозицію? 

 - Картере, я..я не знаю. Я думаю, що краще нам не бачитися.. - вона відвела погляд

 - Не поспішай, подумай будь ласка. В разі чого в тебе мій номер тепер є - я посміхнувся їй і пішов до дверей.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍