Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"

— Олено! Сашко! Сергію! Давайте за ними! Закрийтеся зсередини і замріть. Поки не покличу…

— Добре, — Горобчик виявилася єдиною, у кого несподівана поява карателів не викликала смертельного жаху. Навіть Хомин зблід. Олена виглядала не краще, але бачачи мій спокій, трималася. Вірила у обраного мужчину.

— До речі… Нехай дівчата пошукають свій одяг. Напевно, їх роздягали там же. Буде чим зайнятися. Все краще, ніж тремтіти від страху. А ще я чув, що Сидір зберігав там запаси їжі. Якщо так, то погодуйте їх. Видно, що давно нічого не їли. Ледве на ногах тримаються…

— Угу, — гмикнув Хомин, беручи себе в руки. — А помчали, мов кізочки. Навіть трупи не оминали, перестрибували.

— Ну, у страху не тільки очі великі, а й ноги швидкі. Все, йдіть. Скоро тут спекотно буде.

— Як гадаєш, командире, навіщо вони тут? Це все через визволення заручників?

— Не думаю… Занадто довго тягли. Швидше за все, їм навіщось Злидні знадобилися. А Сидір на зв'язок не виходить. От і прислали розвідку... — знизав я плечима, бо сам не знав відповіді. — Скоро дізнаємось…

Пара дронів піднялася вгору, патрулюючи район, а два позосталі почали обліт школи. Один андроїд залишився біля літального апарату, другий — попрямував до будівлі.

Я швидко озирнувся. Спершу хотів піднятися на другий поверх, але передумав. Єдине місце, куди навряд чи випадково зазирне каратель, якщо він справді шукає Сидора, гардероб. Там я й сховався. Присів у куточку за одним із трупів і причаївся. На протилежній стіні висіло велике, дивом уціліле дзеркало, тільки верхній кут відбитий. І в ньому, з мого місця, чудово відбивалася більша частина вестибюля.

Андроїд не став турбувати себе відчиненням дверей, а просто пройшов через скло. Дзвоном і хрускотом уламків давши зрозуміти, що він уже всередині будівлі.

Якийсь час каратель залишався поза полем зору, але невдовзі потужна постать бойового робота з'явилася в дзеркалі. Андроїд зупинився і став повільно повертати голову, фіксуючи картину побоїща. Добре, що велику частину злиднів я поклав із вогнепальної зброї. Оскільки це наводило на думку про внутрішні чвари землян. Сподіваюся, тим, хто зараз дивиться на це з орбіти, вистачить доказів і вони не вимагатимуть детального огляду трупів. Ммм... А у Сидора в лобі дірка від заряду плазми... Погано... Одного погляду на труп буде достатньо, щоб співставити напад на охорону Клітки та знищення злиднів.

Андроїд тим часом підніс до обличчя руку з одягненим на зап'ястя браслетом-передавачем і щось монотонно проказав у нього. Почекав якийсь час, а потім мовчки розвернувся і потопав на вихід.

Що? Так просто? Не може бути!

Висунувшись з-за рогу, я недовірливо дивився, як зірка карателів завантажилася в модуль, а ще за кілька хвилин той стартував, здіймаючись в повітря.

Як же так?

Хоча, якщо замислитися, всі дії Хантерів укладаються в один шаблон. Чорт… Ось вона розгадка психології інопланетян. І чи не найважливіша причина швидкої поразки землян. З самого початку Хантери діють максимально просто і прямолінійно. Коли наші стратеги готувалися розігрувати з ними складну шахову партію, інопланетяни грали в «Чапаєва». І доки сили опору обмірковували ходи та комбінації, Хантери чітко і швидко знесли з дошки основні фігури супротивника. Залишивши «короля» голим. Майже у прямому значенні цього слова. Взяти хоча б Возґена. Територіальний координатор! Як ефектно звучить? А що він координує? П’ятьох бійців?

Занадто поспішні судження?

Окей, розкладемо по поличках... Перше, що зробили загарбники, як тільки встали на орбіту, електронним імпульсом позбавили землян майже всього зв'язку і перетворили на купи металобрухту найновішу і найпотужнішу зброю. Мінус ферзь…

Друге — орбітальним бомбуванням підрівняли ландшафт планети. Зносячи практично всі висотні будинки. Тобто, удар був спрямований на міста з найвищою концентрацією населення. І досягли мети… У перші години після нападу кількість жертв обчислювалася мільярдами. Мінус обидві тури…

Наступний крок — вимога беззастережної капітуляції в обмін на гарантію недоторканності дітей. Чим одним махом поділили людство на батьків та інших. А оскільки майже всі дорослі люди чиїсь мами, тати, батьки та дідусі — ті, хто не захотів здаватися, опинилися у меншості. Мінус обидва коні…

Четверте — декрет про самоврядування. Землянам було запропоновано самим керувати планетою, стежити за своєчасною оплатою контрибуції та підтримувати порядок. І, оскільки від бажаючих піднятися за рахунок ксиви чи табельної зброї браку не було за всіх часів, знайшлося достатньо колаборантів і цього разу. Мінус обидва офіцери.

І, як заключний акорд, гарантована безплатна їжа та обіцянка не втручатися у побут, взамін на добровільну здачу крові. Тобто, мінімально-достатні для життя умови за цілком необтяжливу повинність. Якихось триста мілілітрів, раз на тиждень… Лікарі свого часу навіть казали, що це корисна процедура, яка веде до омолодження та оздоровлення організму. А тут ще й годувати обіцяють! Мінус всі пішаки.

Ось і зараз Хантери продемонстрували ту саму прямолінійність. Побачивши завалений трупами вестибюль, вони логічно припустили, що вбивця, хоч би ким він був, на цьому не зупинився. Отже, дев'яносто дев'ять відсотків гарантії, що Сидора теж убили. А якщо він навіть якимось дивом вижив, то без свого угруповання більше нікому не потрібен. Тому треба просто почекати, поки він не збере нову банду, або його місце не займе хтось інший. Ось такий нехитрий розклад.