Читати книгу - "Шостий поверх, Ангеліна Кріхелі"

Я озирнувся на всі боки, і погляд натрапив на адміністратора поверху. Чоловік із золотистими очима і злегка застарою зовнішністю. Від нього просто-таки віяло чимось... специфічним. Звідник, подумав я, або щось дуже близьке до цього. Обличчя в нього було таке, що в будь-яку епоху він міг би непомітно злитися з натовпом: ні особливих емоцій, ні слідів якоїсь щирої зацікавленості.

Вирішив підійти ближче і дізнатися в нього — заради інтересу — що за контингент тут зібрався і які умови «купівлі».

Адміністратор задумливо оглянув мене з ніг до голови.

— Ви неуважно читали статтю. У ній сказано, що в щасливе майбутнє пішли десять пар.

— Ну? А ці куди, по-вашому, прямують? — щиро здивувався я.

— Справити нужду, гадаю.

— Перепрошую? — прокашлявся, вирішивши, що почув.

— Секс — теж потреба. Потреба. Елементарна. На рівні інстинктів.

— Звідки ви знаєте, що вони не одружаться?

— А це що, запорука щасливого спільного майбутнього? — парирував дивний громадянин, який жодного разу ще не відповів на мої запитання прямо.

— Але як ви можете відстежити, хто куди вирушив? Це не законно і порушує права людини!

— Відповіді поверхами вище, — роздратовано знизав плечима співрозмовник.

Я теж відчував роздратування. Але виховання не дозволяло настільки яскраво демонструвати його. Що ж, тепер я просто зобов'язаний подивитися, що на наступному поверсі. Жінки для мене тут точно не може бути, такий контингент мене не цікавить. А ось загадка цього закладу дуже навіть цікавить. І я її неодмінно розгадаю.