Читати книгу - "Дружина Повелителя Демонів, Елісса Фенікс"

Глава 11. Перші зміни

Катя не могла відірвати погляду від руни, що палала на її зап’ясті. Золоті символи ледь світилися, залишаючи відчуття тепла на шкірі, ніби їх тільки-но вигравіювали розпеченим лезом.

Повелитель також мовчки дивився на свою відмітку. Його чорна, мов сама безодня, руна виглядала так, наче поглинала світло.

– Це… що це означає? – прошепотіла Катя, намагаючись стримати тремтіння голосу.

Священик, який досі стояв на колінах, схилив голову.

– Це велика рідкість, – його голос затремтів від хвилювання. – Боги не просто прийняли ваш союз. Вони його освятили.

Катя перевела погляд на Повелителя. Він усе ще не промовив ні слова, його очі блищали задумою.

– І що це значить для мене? – запитала вона.

– Це значить, – повільно сказав Повелитель, розглядаючи її, – що ти стала частиною цього світу.

Її серце прискорено забилося.

– Як це… частиною?

Священик обережно пояснив:

– Руна – це зв’язок. Це знак, що ви… поєднані не тільки фізично, але й магічно.

Катя відчула, як її кинуло в жар.

– Чекайте, що значить «поєднані»?

Повелитель нарешті подивився на неї, його погляд був важким, вивчаючим.

– Це означає, що між нами встановився зв’язок. Я зможу відчувати твої емоції, – він зробив паузу, – а ти – мої.

Катя похолола.

– Що?!

Їй стало моторошно від думки, що цей чоловік зможе знати, коли вона злиться, коли боїться… або ще гірше – коли відчуває щось, що й сама не хоче визнавати.

– Це… неправильно! – вигукнула вона, відсахнувшись.

Але Повелитель не виглядав схвильованим. Навпаки, він наче чекав її реакції, оцінюючи кожен рух, кожен вираз її обличчя.

– Це рішення богів, – холодно відповів він. – А рішення богів не змінюють.

Відгомін зв’язку

Катя знову глянула на руну. Її пальці тремтіли, коли вона доторкнулася до знаку. Як тільки вона це зробила, відчуття були… дивними.

Її серце прискорилося.

Здавалося, що в її голові ненадовго прозвучав не її власний голос, а чужий – низький, холодний, майже обволікаючий.

«Ти боїшся».

Вона різко розплющила очі й відсахнулася.

Повелитель ледь помітно нахилив голову.

– Що сталося?

Катя проковтнула клубок у горлі.

– Я… я почула тебе.

Він не здивувався.

– Це лише початок.

Її серце гучно стукотіло.

– Ви… ви жартуєте, так?

– Ні.

Катя важко зітхнула.

Руна на її зап’ясті ще ледь світилася, але поступово її світіння почало згасати.

Повелитель подивився на свою руку, потім знову на неї.

– Ти маєш зрозуміти одне, – сказав він повільно. – Від цього зв’язку не позбутися. Навіть якщо ти втечеш, він залишиться.

Вона мимоволі стиснула пальці в кулак.

Що ж, тепер у неї з’явилася нова проблема.

Вона зв’язана з демоном – і цього вже не змінити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍