Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 5: Несподівана зустріч

 

Після понеділка, який пройшов для Аліни з певними труднощами, але без великих втрат, тиждень потягнувся. Роботи ставало все більше, але Аліна відчувала, що справляється. Вона не могла не помітити, як Дмитро все частіше кидає на неї погляд, який не можна було назвати таким, як раніше. Він ставав більш уважним, але його реакції залишалися холодними і відстороненими. Аліна намагалася не звертати на це уваги, хоча й розуміла, що щось змінюється.

В один з таких днів, коли вона знову була у кабінеті і переглядала документи, її увагу привернув дзвінок на робочому телефоні. Це був Віктор, який вже не вперше цікавився її справами.

— Привіт, Аліно. Як справи? Як йде робота? — запитав він.

— Все нормально, — відповіла Аліна, намагаючись приховати відчуття втоми. — Мабуть, звикла до темпу.

— Це добре. Чи не хотіла б ти вечеряти разом? Я знаю непоганий ресторан, де ми могли б поговорити не тільки про роботу. Просто так, без всяких офіційностей.

Аліна замислилась. Віктор був милий, він завжди поводився з нею ввічливо, але після того інциденту з Дмитром вона вже не була такою впевненою у своїх стосунках з колегами. Не тому, що їй не подобався Віктор — вона просто почала відчувати, що між нею і Дмитром з'являється щось незрозуміле, яке ставить її у скрутне становище.

— Можливо, це не найкращий момент, Вікторе, — сказала вона, намагаючись бути чемною, але трохи збентеженою. — Ти знаєш, я все ще адаптуюсь до нового графіку.

— Як скажеш, — відповів він із легкою усмішкою в голосі. — Але якщо змінити свою думку, просто дай знати.

Аліна поклала слухавку, зітхнувши. Вона навіть не помітила, як час спливав, поки вона була в кабінеті, занурена в роботу. В якийсь момент вона відчула, як її серце почало битися швидше, і не через робочі питання.

"Що зі мною? Чому я так переживаю через Віктора? Це ж просто вечеря."

Але думки про Віктора швидко змінилися, коли Дмитро, не попередивши, з’явився у її кабінеті. Він, як завжди, був емоційно стриманим, і навіть його погляд здавався більш відстороненим, ніж зазвичай.

— Аліна, — сказав він різким тоном, — підготуй звіт до кінця дня. Важливо, щоб він був без помилок.

Вона підняла голову і зустріла його погляд. Її серце знову забилося швидше, і вона ненадовго застигла в роздумах. Як завжди, він не дарував їй ні хвилини на роздуми.

— Зрозуміла, — відповіла вона, намагаючись приховати нервозність.

Але цього разу щось в його погляді було іншим. Він стояв біля її столу, не відводячи очей, ніби обдумуючи щось. Між ними впала тиша, і Аліна відчула, як його присутність стає важчою. Раніше вона була певна, що Дмитро просто холодний і відсторонений керівник, але сьогодні щось у його поведінці почало здаватись іншім.

Її думки поривалися у різні напрямки, але Аліна швидко повернулась до роботи, намагаючись не показувати, що їй некомфортно. Дмитро зробив кілька кроків назад, але все одно не зникав з її уваги. Аліна почала думати, чи не здалося їй, що він поводиться інакше. Може, це її уява? А може, все-таки щось змінюється в їхніх стосунках?

І тут він знову повернувся до неї, затримавшись біля столу на кілька секунд довше, ніж звичайно. Його погляд був важким, але чомусь більше не здавався таким відстороненим.

— До кінця дня, Аліна, — він знову повторив ці слова, але в його голосі була нотка невідомого раніше інтересу.

Вона не відповіла, але відчула, як її серце почало битися швидше. Що це було? Лише його присутність тепер викликала в ній такі емоції, з якими вона раніше не могла б справитися.

Аліна повернулася до комп'ютера, і думки знову вирушили до Віктора. Їй так хотілося забути про цей невизначений стан, про те, що вона не могла зрозуміти, що відчуває, але його погляд і дії тільки заплутували її ще більше.

 

Аліна не могла позбутися почуття, що між нею і Дмитром щось змінюється. Це було щось тонке, але відчутне, неначе невидимий зв'язок, що все сильніше притягує її до нього, і водночас — розриває на частини її внутрішній світ. Вона знову і знову прокручувала у голові його погляд — цей несподіваний і трохи важкий погляд, коли він стояв біля її столу. Це було не просто професійне зауваження, а наче щось більше, що ледь помітно пробивалося крізь його суворість.

Він знову став частиною її думок. Своєю холодною, але настільки сильною присутністю він немов би витискав її з її звичного ритму. Замість того, щоб зосередитися на роботі, вона знову і знову уявляла, як його вираз обличчя змінюється. Як його холодний погляд іноді набуває глибини, яка залишає її без слів. Це було неймовірно складно для Аліни, і кожен раз, коли вона дивилася на нього, її серце нестримно шаленіло.

Після обіду вона вирушила на кухню, щоб налити собі кави і трохи відірватися від роботи. Вона все ще не могла повністю зосередитися. Руки, що тримали чашку, тремтіли, а думки знову вивели її до того моменту, коли Дмитро без попередження увійшов в кабінет.

Їй було важко зрозуміти, чому цей погляд Дмитра так її захоплює. Він був для неї керівником, суворим і неприязним, але все ж щось у ньому було таке, що змушувало її відчувати, що вона більше ніж просто ще одна його підлегла. І це ставало все важче і важче ігнорувати.

Увечері, коли робочий день добігав кінця, Аліна вже намагалася зібрати свої речі і закрити ноутбук. І ось тут — дзвінок. Віктор. Вона вже знала, що, скоріше за все, він запропонує їй ще одну вечерю. І він це зробив.

— Аліно, — почав він, не приховуючи своєї дружньої інтонації, — як щодо того, щоб цього разу не відкладати зустріч? Я вільний, може, пізніше погуляємо?

Вона зітхнула, проте в її серці було щось таке, що не дозволяло одразу відмовити.

— Можливо... — відповіла вона, намагаючись бути ввічливою, але відчувала, як її голос звучить знову не так впевнено. — Я подумаю.

Але як би вона не намагалася не звертати увагу на це запрошення, у її думках знову і знову поверталася до Дмитра. І ось, коли вона вже майже повністю зібрала свої речі, щоб йти додому, він знову з'явився.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍