Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

— Аліна, — голос Дмитра звучав холодно, але в ньому була якась прихована жорсткість, яка змусила її зупинитись. — Ти не забула підготувати доповідь? Здається, я попросив про це на початку дня.

Її серце пропустило один удар. Вона обернулась і зустріла його погляд. Цей погляд... він був важким і спостережливим, але все ж не такий, як звичайно.

— Ні, звісно, — сказала Аліна, намагаючись виглядати спокійно. — Я все зробила, Дмитре.

Але що було в цьому погляді? Щоразу, коли вона зустрічала його очі, він здавався таким складним, таким недосяжним, і вона не могла зрозуміти, чому його присутність, навіть коли він мовчав, відчувалась настільки сильно. Вона відчула, як в її грудях на мить виникла порожнеча, яку неможливо було пояснити.

— Добре, — відповів він, залишаючи її знову на самоті, але залишаючи по собі відчуття, що все це не закінчено.

Якби тільки вона могла зрозуміти, що ж саме відбувається.

Аліна повернулася додому, і, хоча її думки постійно крутяться навколо роботи, вона не могла не думати про ту мить, коли вони знову стикалися поглядами. Віктор намагався запланувати ще одну зустріч, але серце Аліни не було впевненим у відповіді. Чому вона більше не могла думати тільки про роботу? Чому цей новий аспект її життя і стосунків із Дмитром був таким важким?

Коли вона лягла в ліжко, її думки знову повернулися до нього — до Дмитра. Вона ще раз пригадала його вираз обличчя, його присутність, навіть коли він не говорив. Це все не давало їй спокою, і чим більше вона намагалася відштовхнути ці думки, тим сильніше вони її вабили.