Читати книгу - "Таємний клуб лиходіїв, Selina Tamamushi"

Вже наступного дня після виступу в Титанії Легендарією поповзли нові пісні з арсеналу: “Герой у біді (бо йому дали роботу)”, “Не працюй!”,  “Рятуй принцесу!”, “Хто працює той лиходій”. Ці балади були написані справжніми бардами. Слова були злі, саркастичні, проте веселі, легкі, мелодійні (на превеликий жаль лиходіїв). Їх підхоплювали в тавернах. Вони ширилися через ліричні дзеркала. Вони набирали популярності... 

— Ми своїми діями розізли бардів і вони підіймають великий пласт суспільства проти нас, — підсумувала Дракониця на наступному збору комерсантів у центрі згаслого вулкану. — Це більше не пошук мотивованих працівників. Це війна брендів за персонал! 

— Ми порушили кордони і зайшли на їхню територію, — задумливо відповіла павучиха. 

— Титанія це не їхня територія — відповіла мадам Гарнюня, якій дісталось дуже багато неприємних рядків у нових баладах бардів. 

— А балади і виступи, то їхній простір, — відказала пані Павук. 

— Ми не хотіли з ними воювати, ми завжди за мир та розвиток, — відповів пан Візник. — Ми і зараз не проти з ними співпрацювати!  

— А готові вони з нами спрацюватися? Ось у чому питання, — обізвався пан Шлак. 

— Пропоную запланувати наступний виступ в Легенді (столиця Легендарії). Назвемо виступ “Балади без балад”. Тема: “Справжні герої — хто працює”.... 

— Бартере, схаменіться!, — зупинила його пані Павук, — ми говоримо про складні стосунки з бардами. Нащо нам їх ще злити? Вони краще придумують мелодії які хочеться слухати й слухати. 

— Любі мої партнери, я не хочу їх дратувати, я будую простір для домовленостей! — Барон Бартер уважно подивився всім в очі. — Наша мета — знайти мотивованих працівників. Головна мета —монополія, а гроші від виступу це приємний бонус від якого ми не відмовимся! 

Тиша. Потім наростаючі оплески. Голосне схвальне “Гр-р-рааах!” від Дракониці. Пані Павук простягнула п’ять лап до інших учасників клубу. 

— Наша мета — МОНОПОЛІЯ! — разом промовили  гасло члени Таємного Клубу Лиходіїв під кодовою назвою “Комерсанти”.

Кінець