Читати книгу - "1Q84. Книга ІІІ"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Безпомилкова професійна робота, — пояснив Голомозий чоловікові в ролі начальника. — На тілі немає жодних слідів. Можливо, він навіть не кричав. Бо якби від болю кричав, то серед ночі, напевне, в будинку почули б. Аматор такого не міг би зробити.
— Навіщо треба було знищувати Усікаву руками професіонала?
Голомозий уважно добирав слова.
— Мабуть, Усікава-сан за кимось стежив. За ким не було треба і про кого сам не знав.
— Може, за тим самим, що вбив лідера?
— Твердих доказів нема, але така імовірність начебто велика, — відповів Голомозий. — Мабуть, його піддали чомусь близькому до катування. Чому саме, не знаю, але, безперечно, його суворо допитували.
— І що він виказав?
— Напевне, все, що знав, — відповів Голомозий. — Не сумніваюсь. Однак щодо цієї справи йому надавали обмежену інформацію. А тому все, що він виказав, не завдасть нам реальної шкоди.
Сам Голомозий також мав обмежену інформацію. Але знав набагато більше, ніж така стороння людина, як Усікава.
— Якщо ви сказали, що робота професійна, то виходить, що до неї причетна банда? — спитав чоловік у ролі начальника.
— Так не діють ні якудза, ні бандити, — заперечливо хитнувши головою, сказав Голомозий. — Такі типи поводяться набагато зухваліше й не бояться пустити кров. Досконалості не домагаються. Вбивця Усікави-сана залишив нам послання. Мовляв, їхня організація — надзвичайно кваліфікована й на наше втручання відповість точним ударом. Тож нам нема чого пхати носа в це питання.
— Яке питання?
Голомозий хитнув головою.
— Та я сам не знаю, яке конкретно. Останнім часом Усікава-сан діяв самостійно. Я не раз вимагав доповісти проміжні результати, але він виправдовувався, що ще не може подати всього матеріалу в закінченому вигляді. Можливо, тільки власними руками хотів відкрити всю правду. А тому загинув із зібраною інформацією у своїй голові. Усікава-сан, якого звідкись привів лідер, досі діяв, як окрема бойова одиниця. До організації не звик. Судячи із системи наказів, я не міг ним управляти.
Голомозий намагався уточнити критерії відповідальності. Секта вже існувала як організація. І як така мала свої правила, які визначали нестерпні покарання за будь-які промахи.
— Власне, за ким стежив Усікава зі своєї квартири в будинку?
— Цього я ще не знаю. Якщо думати логічно, то начебто за кимось, хто мешкав у тому будинку або поблизу. Наші люди, що залишилися в Токіо, це питання розслідують на місці, але ще ні про що не доповідають. Очевидно, розслідування забере певний час. Може, краще мені податися до Токіо й самому цим зайнятися.
Голомозий невисоко оцінював практичні здібності підлеглих, залишених у Токіо. Вони були вірними, але не дуже тямущими. Ніяких подробиць про тамтешню ситуацію вони не повідомляли. Він сам упорався б з усім набагато краще. Бажано докладно дізнатися й про офіс Усікави. Може, той чоловік, що дзвонив по телефону, раніше цим зайнявся. Однак начальник був проти поїздки до Токіо. Велів йому та Кінському хвостові залишатися в штаб-квартирі, поки ситуація не стане виразнішою.
— Може, Усікава-сан стежив за Аомаме? — спитав начальник.
— Ні, не за Аомаме, — відповів Голомозий. — Якби Аомаме була там, то він одразу повідомив би про неї. Бо так він виконав би завдання і закінчив би доручену роботу. Можливо, Усікава-сан стежив там за кимось, хто був пов'язаний з її місцем перебування або, можливо, мав із нею зв'язок. У такому припущенні є своя логіка.
— І саме тоді, коли Усікава-сан за кимось стежив, хтось убив його?
— Можливо, — відповів Голомозий. — Самостійно занадто близько підійшов до небезпечного місця. Можливо, мав честолюбну мету — здобути надійні відомості. Якби стеження проводилося разом з нами, то ми один одного захищали б і такого наслідку, напевне, не було б.
— Ти безпосередньо розмовляв по телефону з тим чоловіком. То були шанси на наші переговори з Аомаме?
— Не думаю. Вони були б лише тоді, якби вона сама захотіла з нами розмовляти. Цей нюанс відчувався і в словах того чоловіка, що говорив по телефону. Врешті-решт, усе залежить від її бажання.
— Вона мала б радіти, що ми гарантуємо їй безпеку й не порушуємо питання про вбивство лідера.
— Однак вони домагаються докладнішої інформації. Мовляв, чому ми хочемо зустрітися з Аомаме. Чому прагнемо замирення з ними? Про що конкретно збираємося вести переговори?
— Якщо вони домагаються інформації, то це означає, що нічого точно не знають.
— Ваша правда. Та водночас і ми про них не маємо точної інформації. Все ще не знаємо причини, чому вони задумали такий ретельний план і витратили стільки зусиль, щоб убити лідера.
— У всякому разі, нам треба чекати від них відповіді й водночас не припиняти пошуку Аомаме. Навіть якщо при цьому доведеться наступити комусь на хвіст.
Зробивши коротку паузу, Голомозий сказав:
— У нас міцна організація. Ми можемо зібрати людей і швидко та ефективно діяти. Ми цілеспрямовані, з високим бойовим духом і в разі потреби здатні на самопожертву. Але якщо говорити про нашу технічну підготовку, то ми — лише випадковий набір аматорів, що не пройшли спеціального тренування. Порівняно з нами протилежна сторона — професіонали зі своїм ноу-хау, які діють холоднокровно і в жодному разі не вагаються. Мають у всьому великий досвід. Бо, як ви знаєте, Усікава-сан не був роззявою.
— Що конкретного ви збираєтесь робити зараз, щоб не припиняти пошуку?
— Найдоцільніше було б скористатися тими цінними розвідувальними даними, які, здається, зібрав Усікава-сан. Будь-якими.
— Виходить, що власних цінних розвідувальних даних ми не маємо?
— Та начебто, — щиро визнав Голомозий.
— Мусимо розшукати і впіймати Аомаме, незважаючи ні на загрози, ні на жертви. Якомога швидше.
— Це — нам наказ «віщого голосу», чи не так? — сказав Голомозий і повторив: — Якомога швидше впіймати Аомаме, незважаючи ні на загрози, ні на жертви.
Начальник промовчав. До подальшої інформації Голомозий не мав доступу, оскільки не належав до керівництва секти, а був лише керівником виконавчого підрозділу. А проте він знав, що, можливо, то було останнє повідомлення, яке жриці від них почули.
Коли Голомозий проходив туди-сюди повз останки Усікави в холоднючій кімнаті, в його свідомості щось промайнуло. Він зупинився і, невдоволено насупивши брови, спробував те щось розпізнати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «1Q84. Книга ІІІ», після закриття браузера.