Читати книгу - "Екстремофіл, Алан Кервін"

▿ 36 ▵

Кілька секунд Лялечка не рухалася, застигши в коридорі між входами до Розиної вітальні і кухні, а в її очах миготіли різнобарвні вогники.

— Погана ідея? — обережно поцікавився Тео.

Через його несподіване осяяння ранкові плани довелося змінити: замість атомної станції вони полетіли до Лялечки, аби уточнити наскільки реально залучити бджіл до процесів на півдні.

— Хороша, — нарешті відповіла кіборг. — Якщо ви надасте мені якісне зображення того, на що потрібно направити бджіл, то поправити програму, щоб змусити їх розганятися й битися в ціль — нескладно, але...

— Що? — нетерпляче перепитав Мілан.

— Технічні характеристики бджіл-роботів не підходять для роботи при низьких температурах.

— Зовсім? — скривився Тео.

— Зовсім.

— Трясця... — прошипів він, заклав руки за голову і так пройшовся по вітальні. Після сніданку й прийому ліків старенька дрімала в своїй кімнаті, тому він намагався не шуміти.

— Доведеться змастити всі їхні рухомі з’єднання спеціальним мастилом і додати ще одну аразанову батарею, аби вони точно долетіли, оскільки при низьких температурах заряд вичерпується швидше, — сказала Лялечка, і Тео обернувся.

— Тобто, якщо їх трохи підшаманити, то все можливо? — уточнив він, звівши брови.

— Модернізувати, — поправила його Лялечка.

— І скільки бджіл буде потрібно для підриву... генератора шуму, наприклад? — запитав Мілан.

— Дивлячись якого і де. Якщо установка розміром із середню валізу і знаходиться ззовні, то потрібно кілька десятків, а щоб напевно — сотня, — видала вона свої підрахунки.

— Чимало, вони недешеві, — Мілан потер чоло. — Ну, але для справи... Треба зараз попросити в батька фото генератора шуму. Полетіли до церкви. Лялечко, дуже дякую, ще побачимося, — він розвернувся й пішов до вхідних дверей.

Тео послідував за ним, але Лялечка спинила його питанням:

— Як ти до цього додумався?

— Не знаю, — він знизав плечима, обернувшись. — Одна Маріїна бджола працює не так, як інші, і я подумав, що в її програмі є якийсь збій, а якщо це так, то... чому б його не посилити?

— Направити бджіл підривати генератори... це так само геніально, як зробити надміцні «шпильки» з ґрат банківського сейфа, — «усміхнулася» Лялечка. — Ти мене здивував.

— Це спілкування з тобою так на мене впливає, — Тео також усміхнувся, — скоро побачимося, — він поплескав Лялечку по плечу й вийшов з квартири.

 

Мілановий батько, Борислав, міцний чолов’яга з блакитними очима і світлим волоссям, затягнутим у тугий хвіст, насуплено вислухав ідею щодо використання бджіл, потім озирнувся на когось, хто не потрапляв у поле голографа, знову поглянув на сина і запитав:

— Щось ще?

— Потрібне зображення того, на що потрібно спрямувати бджіл. Коли зможеш його прислати?

Борислав мовчав, замислено розглядаючи синове обличчя.

— Мілане... — він важко зітхнув. — Я ціную твоє бажання допомогти, але... краще допомагай мамі, а не мені. Ти не уявляєш, з чим ми тут зараз маємо справу.

— Тату! Але це реальний шанс пробити їхню оборону! Часу дуже мало, якщо виселять Річковий порт — ми втратимо важливу ланку в ланцюзі вашого забезпечення, — з відчаєм вигукнув Мілан.

— Послухай... Ідея цікава, але безглузда: та кількість аразану, яку має в собі робот-бджола, у кращому випадку, зможе лише трохи пошкодити обшивку генератора шуму. Не більше.

— Крапля води точить камінь не силою, а частими ударами, — сказав Тео, який досі мовчки спостерігав за їхнім діалогом.

З того, що він бачив, то Борислав не надто жалував сина. Чому так — поки що було не зрозуміло, але стосунки між ними не близькі: батько занадто холодний.

— Хто це там такий розумний? — запитав Борислав, примруживши очі й очікуючи, хто з’явиться в полі голографу.

— Я, — сказав Тео, наблизившись.

— Ти хто? Я тебе вперше бачу, — Борислав зосереджено розглядав його, дослухаючись до чийогось тихого голосу за спиною, який долинав на цей бік зв’язку невиразним бурмотінням.

— Мене багато хто бачить вперше.

— Цей знак у тебе... — Борислав приклав руку до своєї щоки. — Він справжній чи імітація?

— Ваша дружина запитала те саме.

— Колишня дружина.

— Колишня, — погодився Тео. — А потім вона запитала про мій номер, і відповідь їй не сподобалася.

Почуте Борислава зацікавило.

— Якщо тату справжнє і відповідь Людмилі не сподобалася, то... — він замовк, прикипівши до Тео поглядом.

— Зараз важливіше не хто я, а випробувати новий спосіб проникнення крізь бар’єри. Вас же це цікавить?

— Цікавить, але я не вірю, що запропонований варіант виявиться дієвим. Він... занадто дитячий.

— Вам важлива ефектність способу чи його ефективність?

Борислав не відповідав. Він кілька разів озирнувся на невідому особу за його спиною, дослухаючись, а потім кивнув, з чимось погоджуючись, і сказав:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍