Читати книгу - "Таємничий острів"

діяли з усією обережністю, побоюючись наштовхнутися на піратів. Але, уважно оглянувши острівець, вони переконалися, що там нікого немає. Супроводжуваний Пенкрофом, Айртон швидким кроком перетнув острівець, лякаючи на ходу птахів, які влаштувалися на нічліг у розпадинах скель; потім він рішуче кинувся у воду і безшумно поплив до корабля, на борту якого недавно запалилися вогники, вказуючи його точне місцезнаходження.

А Пенкроф заховався серед берегових скель і чекав повернення товариша.

Тим часом Айртон плив до брига, розсікаючи могутніми змахами водну гладь, що безшумно сходилася за тілом плавця. Його голова лише злегка виступала над поверхнею води, а уважний погляд був прикутий до темного силуету судна, вогні якого відбивалися в морі. Він пам’ятав лише одне: потрібно будь-що дотримати даного товаришам слова — виконати свій обов’язок; він навіть не думав ні про небезпеку, що підстерігає на борту корабля, ні про акул, які нерідко з’являлися біля острова. Течія несла сміливця, і берег залишився далеко позаду.

За півгодини Айртон, нічим не видавши своєї присутності, уже схопився рукою за снасті. Передихнувши трохи, він видерся на ланцюг і благополучно дістався до місця, де сушилося кілька пар матроських штанів. Айртон швидко натягнув на себе одні і, влаштувавшись зручніше, прислухався.

На бригу ще не спали. Куди там! Чулися голоси, спів, регіт.

І раптом уривок розмови, супроводжуваний міцними лайками, привернув увагу Айртона.

— Непогано ми розжилися, бриг хоч куди!

— так, добре ходить. Недаремно його «Швидким» назвали!

— Отут хоч весь норфолкський флот за ним навздогін кинеться! Нумо, спіймай!

— Хай живе наш капітан!

— Хай живе Боб Гарвей!

Неважко уявити собі, що пережив під час цієї бесіди Айртон, особливо якщо згадати, що цей самий Боб Гарвей був його колишній спільник, з яким він знався ще в Австралії, розбишака і моряк, який здійснив тепер їхні спільні злочинні задуми. Боб Гарвей захопив цей бриг у водах біля острова Норфолка з вантажем зброї, бойових припасів, інструментів і спорядження, що призначалися до відправлення на один із Сандвичевих островів. Його зграя в повному складі перебралася на борт брига, і теперішні пірати, вони ж колишні каторжники, покидьки суспільства і шибеники, сміливо борознили води Тихого океану, нападаючи на судна, знищуючи корабельні команди, перевершуючи в жорстокості навіть малайських морських розбійників.

До Айртона долинали голосні вигуки каторжників, які перепилися і навперебій вихвалялися один перед одним своїми подвигами і молодецтвом, і ось що йому вдалося зрозуміти з їхніх уривчастих слів.

Теперішній екіпаж «Швидкого» складається суцільно з англійських каторжників, які втекли з Норфолка.

Розповімо коротенько, що являє собою цей Норфолк.

На 29°2' південної широти і 165°42' східної довготи лежить до сходу від Австралії острівець, шести льє в окружності. Його вінчає гора Пітта, що піднімається на тисячу сто футів над рівнем моря. Це і є острів Норфолк, перетворений на місце заслання для найзатятіших злочинців, засуджених англійським правосуддям. Їх там утримується півтисячі, там установлена сувора дисципліна, розроблена ціла система жорстоких покарань, і охороняє острів сто п’ятдесят солдатів і стільки ж наглядачів, що знаходяться в розпорядженні губернатора. Навряд чи де-небудь на земній кулі є інше настільки мерзенне збіговисько негідників. Іноді — втім, досить рідко — декому з каторжників удається, обдуривши суперпильну варту, заволодіти зненацька яким-небудь судном, і тоді вони вирушають у плавання і розбійничають на Полінезійських островах.

так вчинив і знаменитий Боб Гарвей зі зграєю своїх спільників. так свого часу хотів зробити й Айртон. Боб Гарвей заволодів бригом «Швидкий», що стояв на якорі поблизу острова Норфолк; бандити перебили суднову команду, і ось уже цілий рік мирне судно, перетворене на піратський корабель, борознило Тихий океан під командуванням Гарвея, колись капітана далекого плавання, а тепер страшнючого пірата і старого знайомого Айртона!

Більшість злочинців зібралося на юті, в кормовій частині корабля, але кілька людей розтяглося на палубі й голосно розмовляло.

Розмова переривалася п’яними лементами і дзенькотом склянок. З уривків фраз Айртон довідався, що «Швидкий» зовсім випадково виявився поблизу острова Лінкольна. Пірати жодного разу не ступали на його берег, але, як і передбачав Сайрес Сміт, капітан, помітивши землю, не зазначену на картах і тому нікому не відому, вирішив відвідати її і, якщо трапиться підходяща бухта, влаштувати на острові стоянку для брига.

А прапор вони підняли на щоглі та вистрілили з гармати просто так, із хвастощів, заради наслідування військових кораблів, що, піднявши вимпел, дають салют із гармат. так, що постріл не служив сигналом, і між утікачами з острова Норфолк і островом Лінкольна ніякого зв’язку не існує.

Виходить, колонії і колоністам загрожувала серйозна небезпека. Ні сумніву, що острів Лінкольна припаде бандитам до душі — адже він мав запаси питної води, зручну для стоянки судів бухту, тут чимало потрудилися колоністи, помноживши природні багатства острова, та й сама природа спорудила тут надійне укріплення — Гранітний палац. Пірати перетворять мирний куточок на своє кубло, і саме та обставина, що острів ненаселений і ще не відкритий мореплавцями, послужить розбійникам вірною гарантією безпеки, і не на один рік. Безперечно і те, що Боб Гарвей зі своєю зграєю не помилує надокучливих свідків і знищить усіх колоністів до одного. Сайрес Сміт і його товариші не могли розраховувати врятуватися втечею або переховатися де-небудь на острові, тому що пірати вирішили там міцно закріпитися; навіть коли «Швидкий» почне чергову піратську вилазку, кілька людей з екіпажу, можливо, залишаться на суші. Отже, є тільки один вихід — вступити в бій, винищити усіх цих шибеників, що не заслуговуюсь ніякого милосердя, удавшись для цієї мети до будь-якого засобу, тому що з такими людьми усякий засіб прийнятний.

Ось які думки тіснилися в голові Айртона, і він знав, добре знав, що Сайрес Сміт думає те ж саме.

Але чи можливий опір і чи дасть він колоністам бажану перемогу? Це залежить від того, наскільки добре озброєний бриг і скільки людей він має на борту.

Ось про це-то й вирішив довідатися за будь-яку ціну Айртон, і, коли, приблизно за годину, на палубі змовкли лементи і прокляття, коли добра половина піратів заснула, убита непомірною кількістю хмільного, він, не вагаючись, потрапив на палубу, де вже згасли вогні й панував морок.

Він видерся на бушприт і звідти, скрадаючись, дістався на бак. Обережно лавіруючи між сплячими там і сям каторжниками, він обійшов усе судно й установив, що на «Швидкому» є чотири восьми- або десятифунтові гармати. Обмацавши їх для певності, він переконався, що заряджаються вони з казенної частини. Отже, перед ним були знаряддя останнього зразка, зручні в дії й з