Читати книгу - "Homo Deus"

щоб дізнатися, скільки «лайків» ви отримали. Написання приватного щоденника — поширена гуманістична практика попередніх поколінь — виглядає для багатьох нинішніх юнаків і дівчат абсолютним безглуздям. Навіщо писати, коли ніхто не прочитає його? Нове гасло вимагає: «Якщо ви щось сприймаєте — запишіть. Коли записали — завантажте. Коли завантажили щось — поділіться».

Протягом усієї книжки ми раз по раз запитували, що робить людей вищими за інших тварин. Датаїзм має нову й просту відповідь. Саме по собі людське сприйняття не є чимось вищим від сприйняття вовків чи слонів. Один біт даних так само хороший, як і інший. Однак люди можуть писати поеми й блоги про своє сприйняття й постити їх онлайн, тим самим збагачуючи глобальну систему обробки даних. Це робить їхні біти важливими. Вовки не можуть цього робити. Тож будь-яке сприйняття вовків, хоч би яким глибоким і складним воно було, нічого не варте. Не дивно, що ми стільки часу присвячуємо перетворенню нашого сприйняття в дані. Це не питання моди. Це питання виживання. А цінність полягає не в здатності сприймати, а в здатності перетворювати це сприйняття в дані, що вільно передаються.

(Між іншим, вовки, або принаймні їхні родичі — собаки, — не безнадійні. Компанія під назвою No More Woof[42] розробляє шолом для зчитування сприйняття собак. Цей шолом відстежує хвилі собачого мозку і за допомогою комп’ютерних алгоритмів перекладає прості прояви почуттів, такі як «я голодний», мовою людей. Ваш собака невдовзі може отримати власний акаунт у Facebook чи Twitter — мабуть, з більшою кількістю «лайків» і послідовників, аніж ви.)

ПІЗНАЙ САМОГО СЕБЕ

Датаїзм не є ані ліберальним, ані гуманістичним. Однак слід підкреслити, що датаїзм і не є антигуманістичним. Він не має стосунку до людського сприйняття. Він просто не думає, що воно має притаманні йому цінності. Коли ми розглядали три основні гуманістичні секти, то запитували, яке сприйняття найцінніше — слухати в записі П’яту симфонію Бетховена, Чака Беррі, пісню ініціації пігмеїв чи виття вовка. Датаїст стверджуватиме, що вся ця вправа не має сенсу, бо музику слід оцінювати за тими даними, які вона несе, а не за сприйняттям, яке вона викликає. Датаїст міг би пояснити, наприклад, що П’ята симфонія передає значно більше даних, ніж пісня ініціації пігмеїв, використовує більше струнних інструментів, має більший діапазон і веде діалог більшої кількості музичних стилів. Відповідно вам треба значно більше обчислювальних можливостей для розшифрування П’ятої симфонії, і ви отримаєте від цього значно більші знання.

Музика згідно із цим поглядом — це математичні структури. Математика може описати кожен музичний твір, як і зв’язок між будь-якими двома творами. Тож ви можете вимірювати точну ціну даних у кожній симфонії, пісні й витті та вирішувати, що з них найбагатше. Сприйняття людьми чи вовками цих творів насправді не важливе. Щоправда, останніх сімдесят тисяч років чи близько того людське сприйняття було найефективнішим алгоритмом обробки даних у Всесвіті, тож для його освячення існували вагомі причини. Однак невдовзі ми можемо дійти до того, що цим алгоритмам знайдеться заміна, а самі вони перетворяться на зайвий тягар.

Sapiens розвинулися в африканських саванах десятки тисяч років тому, і їхні алгоритми не пристосовані для роботи з потоками даних XXI століття. Можна спробувати вдосконалити людську систему обробки даних, однак цього може бути недостатньо. «Інтернет для всього» може невдовзі створити настільки великі й швидкі потоки даних, що навіть вдосконалені людські алгоритми не зможуть із цим впоратися. Коли автомобілі замінили кінні екіпажі, ми не вдосконалювали коней, ми їх відправили у відставку. Можливо, час зробити те саме із Homo sapiens.

Датаїзм приймає суто функціональний підхід до людства, визначаючи цінність людського сприйняття згідно з його функцією в механізмах обробки даних. Якщо буде розроблено алгоритм, який виконуватиме ті самі функції краще, то сприйняття людини втратить свою цінність. Тож якщо ми можемо замінити не лише таксистів і лікарів, а й адвокатів, поетів і музикантів, то чого непокоїтись, що ці програми не матимуть свідомості й суб’єктивного сприйняття? Якщо якийсь гуманіст почне вихваляти священність людського сприйняття, датаїст спростує цей сентиментальний обман: «Сприйняття, яке ви вихваляєте, є просто застарілим біохімічним алгоритмом. В африканських саванах сімдесят тисяч років тому цей алгоритм був вельми сучасний. Навіть у XX столітті він був життєво важливий для армії та економіки. Однак невдовзі ми матимемо значно кращі алгоритми».

У кульмінаційній сцені багатьох голлівудських фантастичних фільмів люди стикаються з флотом прибульців, армією повсталих роботів чи всезнаючим суперкомп’ютером, що намагається їх знищити. Здається, що людство приречене. Однак в останню мить, попри всі мізерні шанси, людство тріумфує завдяки чомусь, чого не чекали і не могли збагнути прибульці, роботи й суперкомп’ютери: коханню. Герой, яким щойно керував суперкомп’ютер і по якому випускали сотні куль роботи, надихається своєю коханою на абсолютно неочікуваний хід, що повертає ситуацію на його користь. Датаїзм вважає такі сценарії цілковито безглуздими. «Та ну, — із сумнівом скаже він сценаристам Голлівуду, — і це все, до чого ви могли додуматися? Кохання? І навіть не якесь платонічне космічне кохання, а чуттєвий потяг між двома ссавцями? Ви справді думаєте, що всезнаючий суперкомп’ютер чи прибульці, які спромоглися завоювати всю галактику, будуть приголомшені припливом гормонів?»

* * *

Прирівнюючи людське сприйняття до структур даних, датаїзм підриває первинне джерело нашого обґрунтування й смислу та провіщає неймовірну релігійну революцію, подібних якій не бачили з XVIII століття. У часи Локка, Г’юма й Вольтера гуманісти стверджували, що «Бог — це продукт людської уяви». Датаїзм нині пропонує гуманістам смак їхніх власних ліків і стверджує: «Так, Бог — це продукт людської уяви, однак людська уява — це просто продукт біохімічних алгоритмів». У XVIII столітті гуманізм відсунув убік Бога, переходячи від теоцентричного до гомоцентричного погляду на світ. У XXI столітті датаїзм може відсунути людей убік, рухаючись від гомоцентричного до датацентричного погляду.

Датаїстська революція напевно триватиме кілька десятиліть, якщо не одне-два століття. Однак і гуманістична революція не відбулася за одну ніч. Спочатку люди продовжували вірити в Бога, стверджуючи, що люди священні, бо їх створив Бог для певної небесної цілі. Лише значно пізніше дехто з них насмілився сказати, що люди священні самі по собі і що Бога взагалі не існує. Так само нині датаїсти заявляють, що «інтернет для всього» священний, бо люди створюють його, аби він служив людським потребам. Однак «інтернет для всього» зрештою може стати священним