Читати книгу - "Пригоди бравого вояки Швейка"

пошарпанім мундирі. Вояк притягнув поволі корову до корча, припняв її на повід, а відтак підліз під неї і став доїти, примовляючи:

— А бачиш? А бачиш, биню? Тільки спокою! Війна ще не такий страх! І до війни можна звикнути. Тепер будемо блукати обоє по полях, мов пустельники, а ти будеш мене кормити своїм молоком. За це ще дістанеш малу срібну медаль. Аякже! Дістанеш, дістанеш! І багацько сіна і конюшини…

Прапорщик прошептав до одного козака:

— Что ето такоє? Воєнноплєнний? Сумашедшій?

— Ваше благородіє, — сказав тихо козак, — у нєво вінтовка.

— Да! В самом дєлє, іш ти, чорт!… — сказав прапорщик, який щойно тепер спостеріг у чудного вояка перевішений через плечі кріс.

— Ну, вперйод, ребята! — сказав до своїх прапорщик.

Чотирьох козаків раптом обскочили пустельника з коровою і звернувши до нього чотири грізні списи, кричали:

— Руки ввйорх!

Вояк підніс руки вгору, а один з козаків прискочив до нього і відібрав кріс. Відтак під’їхав до нього прапорщик і спитав:

— Ти, сукін син, кто такой? Что ти здєсь дєлаєш?

Полонений розіпняв блюзу і, наставляючи груди, сказав:

— Убийте мене, бо я зрадив найяснішого пана.

— Что, у тєбя воші, братєц, — сказав один козак, думаючи, що вояк показує йому на грудях сліди, вигризені вошами.

— Ну, троґай пан в плєн, русскую кашу кушать. Ну, пашол! Пашол!

Вхопивши вояка під рам’я, помітив козак у нього на грудях три медалі і сказав до прапорщика:

— Вот сволоч! Медалі у нєво! Навєрно, харашо нашево брата калатіл!…

Дав йому по пиці, зірвав медалі і сховав до кишені.

Держачи його за рам’я, вернувся з ним назад до штабу своєї частини. Полонений звернувся до козака і сказав:

— Тієї корови не ріжте, бо вона добре доїться. Слухай, козак, кажуть, що ви буцімто наші браття, але ви, як бачу, такі браття, що то один другому випускає тельбухи. Та не держи мене так міцно, не тисни, я тобі не втечу. На Кеснерці мешкав свого часу один дротяр Фуячек, а коли раз поліцай зловив його був так само за рам’я, той дав йому в ящик.

Зустрінули полк і козак завів бранця до штабу. На старшинах мерехтіло золото і срібло, яке аж хапало за очі бідного австрійського обідранця.

Якийсь грубий полковник зверещав на нього:

— Вот воєнноплєнний. Кажется, жівой язик. Как твоя фамілія?

— Мельдую послушно, що я кавалір, — відповів полонений, — і фамілії не маю. Бо ж годі паню Мюллерову зарахувати до фамілії…

Полковник поглянув здивовано на старшин і сказав:

— Дурак? Чудак?

Відтак ламаною німецькою мовою спитав:

— Твоє прізвище?…

Вояк випрямився, глянув сміливо в очі полковника і відповів голосом, що облетів степи України, всю безмежну Росію, Урал, Сибір, Кавказ, аж до Чорного моря:

— Йозеф Швейк, Прага, кнайпа «Під чашею».

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ, АБО КАРЕЛ ВАНЄК СТАВИТЬ КРАПКУ НА ПРИГОДАХ БРАВОГО ВОЯКИ ШВЕЙКА У СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Ви, шановні читачі, перегорнули останню сторінку всесвітньо відомого роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка у світовій війні», що його письменник не встиг докінчити.

Видавництво «Кальварія» вирішило надрукувати «закінчення» цього твору, написане приятелем Я. Гашека, чеським письменником Карелом Ванєком і, таким чином, поставити крапку у пригодах Йозефа Швейка в часи Першої світової війни. К. Ванєк писав своє «закінчення» по свіжих слідах і воно було опубліковане в Чехословаччині ще в рік смерті Я. Гашека — в 1923 році. Природно, що уважний читач знайде різницю між текстом Я. Гашека і К. Ванєка, тим паче, що роман «дописувався» К. Ванєком лише на підставі догадок і припущень — як би його міг закінчити Я. Гашек, котрий не залишив ніяких чернеток і начерків подальшого розвитку сюжету. Український читач сьогодні має змогу нарешті познайомитися з цим «закінченням», оскільки воно вперше українською мовою було надруковане у Львові майже 70 років тому накладом у 1000 примірників і більше ніколи не публікувалося.

В рецензії, надрукованій ще в 30-х роках, на виставу за романом Я. Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка у світовій війні» її автор написав: «Гашек дав життя Швейку, а Швейк Гашеку — безсмертя». Ці слова перевірені і підтверджені часом.

Минуло вже понад 80 років відтоді, коли навесні 1921 року з’явилася афіша, в котрій повідомлялося про те, що з друку виходить нова книжка Я. Гашека про пригоди бравого вояки Йозефа Швейка в часи світової війни. Незабаром у Празі почали продавати першу частину цього твору, котра вийшла тоненькою брошуркою. Так народився ще один популярний герой світової літератури — бравий вояка Швейк, котрий, за влучним висловом чеського літературознавця Радко Питліка, сьогодні завоював світ.

Швейк як літературний герой у творчості Я. Гашека з’явився ще у 1911 році в циклі оповідань, опублікованих у пресі, а пізніше у книзі «Бравий вояка Швейк та інші дивовижні історії» (1912). Фігурує Швейк і в інтермедіях, написаних письменником у 1911 році разом з друзями для аматорських вистав («Фортеця», «Мона Ліза» та інші). У 1917 році у Києві Я. Гашек публікує повість «Бравий вояка Швейк у полоні». Ці твори були прологом до створення письменником образу героя, котрий знайшов своє втілення в романі, з яким ви, шановні читачі, щойно познайомилися[185]. Цей твір Я. Гашека сьогодні вийшов мільйонними накладами у перекладі багатьма мовами народів світу (як курйоз відмічу, що його фрагменти публікувалися навіть мертвою латинською мовою)[186]. Історія написання роману, перешкоди при його публікації і навіть способи розповсюдження його перших частин (їх продавав автор і його приятелі в кав’ярнях і просто на вулицях, оскільки книготорговці відмовилися брати книгу на продаж) досліджені досить детально у працях чеських літературознавців. За тоненькими брошурами публікацій перших частин з’явилися і перші книжкові видання, роман набував популярності не лише у Чехословаччині, а й за її межами. Я. Гашек не дочекався цього тріумфу: він раптово помер у невеликому містечку Ліпніце, де і був похований.

Посмертна літературна слава Я. Гашека, щаслива доля його Швейка у міжнародного читача, численні переклади твору дали могутній імпульс для створення театральних інсценізацій (в тому числі і в театрах Києва, Одеси, Львова), кінофільмів, літературних переробок і наслідувань (Л. Раковський, М. Слобідський, П. Козланюк, Ю. Смолич та ін.) і навіть для встановлення пам’ятників легендарному герою[187].

Про творчість видатного чеського сатирика і зокрема про його «Пригоди бравого вояки Швейка» схвально висловилися ще у 20–30 ті роки відомі письменники, критики, літературознавці і митці, деякі з них стверджували, що роман Я. Гашека продовжує гуманістичні традиції світової літератури, зокрема Рабле та Сервантеса. Високо поцінували творчість чеського письменника М. Андерсен Нексе, К. Чапек, Б. Брехт, Л. Франк, І. Ольбрахт, Й. Р. Бехер, Ю. Тинянов, Е. Е. Кіш, Ф. К. Шальда, В. Ванчура та інші[188]. Був серед них і чеський письменник та