Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

Я думала, що помиляюсь. Але зараз, стискаючи в руках листи з цитатами, я розумію — Рома мене дійсно любить. Він щойно відкрив своє серце, показав, що пам'ятає кожне сказане мною слово, зберігає у пам'яті найдрібніші деталі наших зустрічей: і сніговик, і піца з артишоками, і Жуль Верн, і моє дитяче захоплення квестами. Він знав, що подарувати мені на день народження, тому що ми продовжуємо тонко відчувати і розуміти один одного.

Радість до життя, любов і довіра руйнують зведену мною цегляну стіну, труха та пил летить убік, душа очищається прозорими сльозами. Я облизую солоні губи, витираю обличчя тильною стороною долоні і дивлюся на розгадку останнього завдання.

“Привіт. Ти не одна. Я прибитий до тебе. Рідна. Між нами. Любов. Можеш летіти. Три смужки.”

Три смужки? Це ж пісня про кеди!

Кеди! Паб "Кеди мистецтвознавця", де ми вперше зустрілися майже рік тому. Це гідний фінал нашої історії. Там, де все почалося, там і закінчиться. Точніше — переродиться на щось більше.