Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Розділ 20.4

Якщо у житті відбуваються зміни, на які ми ніяк не можемо повпливати, не треба пручатись. Навіщо чинити опір гірській річці, якщо її шалена течія все одно віднесе тебе за собою? На безглузду боротьбу підуть лише дорогоцінний час та сили. Краще прийняти зміни та намагатися підлаштувати їх під себе. Адже якщо вони вже наздогнали тебе, то цього не змінити.

Саме так я вирішила вчинити, після тривалих роздумів.

Хенк знову затримувався на роботі, а Нейтан уже пішов. Я вирішила розпочати розгрібати проблеми із розмови з Ейденом.

Вдих. Видих.

Руки у мене були зайняті, тому планувала постукати в гостьову кімнату ногою, але мене випередили.

Двері відчинилися.

— Щось ти до мене зачастила, — зауважив хлопець, жестом запрошуючи мене всередину. Він був у своїх незмінних домашніх шортах.

Я поспішно простягла йому дві чашки з гарячою рідиною. Від неї навіть пар ішов.

— Що це? — Демон підозріло глянув на неї.

— Гарячий шоколад, — відповіла я і нетерпляче додала: — Раджу швидше забрати його, тому що він і справді дуже гарячий.

Чашки почали обпалювати руки, тому я буквально впхнула їх йому в груди, змушуючи прийняти.

— Аааа, як же пече! — простогнала і почала обтрушувати руки. Ейден зігнув брову і з цікавістю спостерігав за моїми рухами.

— Наважуюсь припустити, що одна з них для мене, — промовив він, коли я увійшла до кімнати, і ногою зачинив за мною двері.

— Бінго! Постав мою на стіл, я потім візьму. А ти можеш уже пити, тільки дивися не обпечись.

Вирішила розпочати розмову з примирливого жесту. Остання наша бесіда без сторонніх вух видалася не найвдалішою, а мені потрібно було багато чого від нього дізнатися і розставити все на свої місця.

— Я? Обпектися? Шоколадом? Вирішила остаточно вбити мою репутацію злого демона? — Він скептично подивився на напій, а потім на мене, ніби я йому отруту підсунула.

У шортах, з двома чашками гарячого шоколаду, сплутаним волоссям і похмурим обличчям він виглядав дуже кумедно. Але ледь помітна енергетика, яка відходила від нього, нагадувала мені, з ким я мала справу.

Він був ходячою небезпекою. Заспокоювало те, що поряд мав бути хтось із вартових. У разі чого мене не дали б скривдити.

Сіла на край ліжка в позі лотоса, а Ейден підійшов до столу, поклав мою чашку, а свою підніс до обличчя. Демон для переконливості своєї неприязні до шоколаду принюхався і скривився, ніби це найогидніший запах у світі.

— Можеш пити. Ти ж безсмертний, тож тобі нічого не загрожує, — зауважила і з серйозним виглядом додала: — Це залишиться між нами.

Ейден уперся однією рукою в стіл, а другою підніс чашку до рота і зробив ковток, потім знову поморщився.

— Гидота, — прокоментував він, але продовжив тримати гарячий шоколад у руках.

Я знала, що йому подобалося, хоч він це не визнавав. Мабуть, вважав, що гарячий шоколад псує образ нещадного демона.

Настав час перейти до справи, але спочатку треба було позбутися зайвих вух. Сьогодні вночі мене охороняв Ліам. Мені було невідомо, де він розмістився. Нейтан запевнив, що вартові будуть непомітними.

Відправила Ейдену повідомлення: «Ліам нас чує?»

Той дістав телефон з кишені, прочитав його і почав щось друкувати, а попутно спитав:

— Яка музика тобі подобається? Ми ж не питимемо гарячий шоколад просто так? Потрібна підходяща атмосфера.

«Так, якщо він знаходиться поруч, а ми голосно розмовлятимемо», — прийшла його відповідь.

— У кожному музичному творі є щось особливе. Я все слухаю.

На його обличчі з'явилася підступна посмішка.

— Небезпечний вибір, Ангелятко.

Він увімкнув пісню Пола Анка «Put Your Head on My Shoulder». З динаміків помчала повільна мелодія, а демон, не спускаючи з мене погляду, почав плавно похитувати головою їй у такт з чарівною посмішкою на обличчі. Його очі, кольори молочного шоколаду, майстерно гіпнотизували.

«Put your head on my shoulder

Whisper in my ear, baby...»

Неголосно звучала пісня. Атмосфера ставала чутливішою. Коли демон низьким голосом підспівав «baby...», я здригнулася і приступила до розмови:

— Все, що ти розповідав про себе брехня? — Тепер, коли Ліам точно не зможе нас підслуховувати, можна було говорити прямо. — Твоя мати, сестра Хенка, історія про нещасне дитинство, в якому ти навіть солодкого не їв, про машину, яку ти купив на останні гроші від продажу квартири, нічну роботу? Це все суцільна брехня?

Демон не поспішав відповідати. Він зробив ще кілька ковтків, але тепер на його обличчі не здригнувся жоден м'яз, потім прибрав чашку від губ і глянув на мене.

— Я знав, що твої частування дорого мені обійдуться. Вирішила у такий спосіб мене розговорити? — Він з цікавістю схилив голову на бік.

«Легко не вийшло».

— Вирішила зробити перший внесок у нашу подальшу співпрацю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍