Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

письма, а надто металевих знарядь, були значно коротшими: 2 тис. років у випадку перших широковживаних металів (мідь і бронза) і лише 250 років у випадку залізних знарядь. Вочевидь, суспільству вже осілих рільників було значно легше «запозичувати» металургію в іншого суспільства такого самого типу, ніж кочовим мисливцям-збирачам «запозичувати» харчове виробництво в осілих рільників (або бути заміщеними рільниками).

Продовження табл.

Доколумбівська Америка

Анди

Амазонія

Мезоамерика

Схід США

до 3000 р. дон. е.

3000 р. до н. е.

до 3000 р. до н. е.

2500 р. до н. е.

3500 р. дон.е.

?

500 р. до н. е.

—

3100-1800 рр. дон.е.

6000 р. до н. е.

1500 р. дон.е.

2500 р. до н. е.

3100-1800 рр. дон.е.

6000 р. до н. е.

1500 р. дон.е.

500 р. до н. е.

до 1500 р. дон.е.

1 р.н.е.

1500 р. дон.е.

200 р. до н. е.

1000 р. не.

—

—

—

1 р. н. е.

—

300 р. до н. е.

-

-

—

600 р.до н. е.

-

—

-

—

—

у трьох євразійських і чотирьох тубільних американських районах. Датування безпосередньо залучених у харчове виробництво тварин Євразії й Америки. Факт архітектурою та планом поселень. Таблиця значною мірою спрощує складну масу застережень.

Чому траєкторії появи і поширення найважливіших винаходів зміщені на пізніший час в Америці порівняно із Євразією? На пояснення цього факту напрошуються чотири групи причин: пізніший старт, обмеженіший набір диких тварин і рослин, доступних для одомашнення, важкоздоланні перепони для дифузії та, мабуть, менші за розміром й ізольованіші території, зайняті густонаселеними суспільствами в Америці порівняно із Євразією.

Щодо стартової переваги Євразії, то люди заселяли її впродовж мільйона років — значно довше, ніж Америку. Згідно з археологічними знахідками, обговореними в першому розділі, люди вперше ступили на землю Америки на території Аляски близько 12 000 р. до н. е., проникли на південь Канадського льодового щита як мисливці — носії культури типу Кловіс за кілька сторіч до 11 000 р. до н. е. і досягли південного краю Південної Америки до 10 000 р. до н. е. Навіть якщо сумнівні заяви про відкриття давніших стоянок на території Америки виявляться обґрунтованими, те населення Америки, яке передувало носіям культури типу Кловіс з невідомих причин залишалося дуже розсіяним і не дало початку плейстоценовому розквіту мисливсько-збиральницьких суспільств зі зростаючим населенням, технологіями та мистецтвом, як у Старому світі. На Родючому півмісяці формування харчового виробництва йшло повним ходом через якихось 1500 років після того, як мисливці — носії культури типу Кловіс лише досягли найпівденні- шої точки Південної Америки.

На особливу увагу заслуговують кілька можливих наслідків такої стартової переваги Євразії. По-перше, як багато часу після 11 000 р. до н. е. мало піти на те, щоб люди повністю заселили Америку? Якщо скористатися вірогідними цифрами, виявляється, що ця обставина могла зробити хіба що незначний внесок в 5000-літнє відставання Америки в появі базованих на харчовому виробництві сіл. Наведені в першому розділі підрахунки говорять нам, що навіть якби гурт першопроходців, які перетнули канадський кордон, потрапивши на територію нижніх штатів СІЛА і ставши там корінними американцями, складався зі 100 осіб і якби їхня кількість зростала лише на 1% щорічно, вони би заполонили Америку, дотримуючись мисливсько-збиральницького способу життя, за 1 тис. років. Просуваючись на південь зі швидкістю 1,5 кілометра на місяць, ці першопрохідці досягли би південного краю Південної Америки лише за 700 років після перетину канадського кордону. Ці демонстраційні темпи поширення і зростання населення насправді дуже низькі порівняно з реальними відомими темпами, які стосуються народів, що населяли раніш безлюдні або рідкозаселені землі. А отже, мислив- ці-збирачі, вочевидь, повністю заселили Америку вже через кілька сторіч після прибуття перших колоністів.

По-друге, можливо, значну частину свого 5000-літнього відставання американці витратили на знайомство із місцевими рослинними і тваринними видами та покладами каменю, на які вони натрапляли? Якщо міркувати знов-таки за аналогією із новогвінейськими та полінезійськими мислив- цями-збирачами і рільниками, коли ті розселялися в раніше незнайомі їм природні довкілля — як-от маорійські колоністи Нової Зеландії або коло- ністи-тудавге на новогвінейському плато Каримуї, — то їм мало вистачити менше ніж сторіччя, щоб виявити найкращі поклади каменю і навчитися розрізняти корисні рослини і тварин від отруйних.

По-третє, а як щодо стартової переваги євразійців у розвитку локально адаптованих технологій? Ранні рільники Родючого півмісяця та Китаю успадкували технології, які поведінково сучасні Homo sapiens розвивали для експлуатації локальних ресурсів цих регіонів упродовж десятків тисяч років. Скажімо, перші рільники Родючого півмісяця володіли кам’яними серпами, ямами для складання запасів та іншими технологіями, що їх розвинули мисливці-збирачі цього регіону, щоб користуватися дикорослими злаками як джерелом їжі. Натомість перші поселенці Америки прибули на Аляску із обладнанням, придатним для сибірської арктичної тундри. Вони мусили власноруч винаходити все обладнання, підхоже для нових природних зон, у які вони потрапили. Ця технологічна прогалина могла суттєво позначитися на відставанні корінних американських суспільств у розвитку.

Ще очевидніший чинник, який лежав в основі затримки, — дикі рослини і тварини, доступні для одомашнення. У розділі 6 зазначалося, що мислив- ці-збирачі приймають харчове виробництво не через те, що наперед завбачають потенційні переваги, які чекають їхніх віддалених нащадків, а через те, що зародкове харчове виробництво починає пропонувати переваги над мисливсько-збиральницьким способом життя. Раннє харчове виробництво було менш конкурентоспроможним відносно мисливства-збиральництва в Америці, ніж на Родючому півмісяці або в Китаї почасти через фактичну відсутність одомашнюваних диких ссавців в Америці. Тож ранні американські рільники і далі залежали від диких тварин в отриманні тваринних білків і мусили залишатися за сумісництвом мисливцями-збирачами, тоді як на Родючому півмісяці і в Китаї одомашнення тварин наступало на п’яти одомашненню рослин, через що тут швидко склався комплект харчового виробництва, який здобув перемогу над мисливством-збиральництвом. Крім того, євразійські свійські тварини посилювали конкурентоспроможність євразійського рільництва тим, що давали добрива, а згодом почали тягати плуг.

Особливості американських диких рослин також позначилися на гіршій конкурентоспроможності тамтешнього харчового виробництва. Цей висновок найочевидніший у випадку східного регіону СШ А, де було одомашнено менш ніж десять рослин, зокрема дрібнозернові злаки, але жодного велико- зернового злаку, жодної бобової і волоконної рослини та жодного фруктового або горіхового дерева. Він також очевидний у випадку провідного злаку Мезоамерики — кукурудзи, яка поширилася звідти і стала провідною культурною рослиною в інших частинах Америки. Якщо дикорослі пшениця та ячмінь із Родючого півмісяця перетворилися на культурні рослини в результаті мінімальних змін і