Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

впродовж лічених сторіч, то дикоросле теосинте потребувало, мабуть, кількох тисяч років, аби перетворитися на кукурудзу, і мусило зазнати для цього докорінних змін своєї репродуктивної біології, перерозподілити енергію на користь формування насінини, втратити тверду, як камінь, оболонку насінини та досягти колосального зростання розміру качана.

Тому навіть якщо визнати нещодавно висунуті пізніші дати зародження тубільного американського харчового виробництва, між його початком (близько 3000—2500 рр. до н. е.) та поширенням постійно заселених сіл (1800—500 рр. до н. е.) в Мезоамериці, внутрішніх районах Анд і на сході СІЛА мало пройти близько 1500—2000 років. Тубільне американське рільництво довгий час слугувало всього лише незначним додатком до присвоєння їжі у вигляді мисливства-збиральництва і підтримувало лише розсіяне населення. Якщо ж прийняти традиційні давніші дати початку одомашнення рослин в Америці, тоді виходить, що 5000, а не 1500—2000 років знадобилося, аби харчове виробництво змогло підтримувати села. Натомість у більшості регіонів Євразії поява сіл тісно пов’язана в часі із постанням харчового виробництва. (В деяких частинах обох півкуль, як-от Японія і Родючий півмісяць у Старому світі та прибережні території Еквадору й Амазонія в Новому світі, мисливсько-збиральницький спосіб життя був достатньо продуктивним, щоб підтримувати села навіть до прийняття рільництва.) Про те, що доступність у певній місцевості Нового світу доместикатів стримувала розвиток корінних американських суспільств, красномовно свідчать перетворення цих суспільств, коли до них прибували інші культурні рослини або свійські тварини — хай то з інших місць Америки або з Євразії. Серед прикладів — ефекти прибуття кукурудзи на схід СПІАта в Амазонію, прийняття лами в північних Андах після її одомашнення на півдні та поява коня в багатьох частинах Північної та Південної Америки.

Крім раннього старту Євразії та диких тваринних і рослинних видів, розвиток цього материка прискорювався ще й завдяки легшому поширенню тварин, рослин, ідей, технологій та людей порівняно з Америкою, що було наслідком кількох груп географічних та екологічних чинників. На відміну від витягнутості Америки уздовж осі північ—південь, Євразія витягнута вздовж своєї головної осі схід—захід, що створювало можливість для дифузії без зміни широти і пов’язаних із широтою природно-кліматичних змінних. На противагу стабільній ширині Євразії вздовж осі схід—захід, Новий світ по осі північ—південь перетиснутий уздовж усієї Центральної Америки, а надто в Панамі. Не останню роль відіграло й те, що Америка значно сильніше почленована територіями, непридатними для харчового виробництва або щільних скупчень населення. До цих екологічних перепон належали дощові ліси Панамського перешийку, які відокремлюють мезоамериканські суспільства від андських і амазонських; пустелі Північної Мексики, які відділяють Мезоамерику від суспільств південного заходу та південного сходу США; посушливі райони Техасу, які віддаляють південний захід США від південного сходу; та пустелі й високі гори, які відгороджують тихоокеанське узбережжя США, котре за інших умов було би придатним для харчового виробництва. Як наслідок, поширення свійських тварин, письма або політичних утворень не відбувалося між осередками харчового виробництва Нового світу, розташованими в Мезоамериці, на сході СІЛА та в Андах і Амазонії, а поширення культурних рослин і технологій між ними було дуже повільним.

На особливу згадку заслуговують деякі конкретні наслідки цих перепон в Америці. Харчове виробництво так і не поширилися із південного заходу СІЛА та долини Міссісіпі на територію сучасних американських житниць — Каліфорнії та Ореґону, чиї корінні народи залишилися мис- ливцями-збирачами, оскільки їм бракувало підхожих доместикатів. Лама, морська свинка та картопля андських високогір’їв так ніколи й не дісталися мексиканських високогір’їв, тож Мезоамерика й Північна Америка залишилися без свійських ссавців, окрім собаки. І навпаки: одомашнений соняшник зі сходу США так і не досягнув Мезоамерики, а свійський індик Мезоамерики не проник у Південну Америку або на схід США. Мезоаме- риканській кукурудзі та квасолі знадобилося відповідно 3 і 4 тис. років, щоб здолати 1100 кілометрів від мексиканських угідь до угідь сходу США. Після прибуття кукурудзи на схід США минуло ще сім сторіч, перш ніж виведення її різновиду, врожайного в умовах північноамериканського клімату, дало початок міссісіпському розквіту. Кукурудзі, квасолі і кабачку знадобилося, мабуть, кілька тисяч років, щоб поширитися із Мезоамерики на південний захід США. Якщо культурні рослини Родючого півмісяця поширювалися на захід і схід достатньо швидко, щоб упередити незалежне одомашнення того самого або близько спорідненого виду в інших місцях, то екологічні перепони всередині Америки вможливили багато паралельних одомашнень культурних рослин.

Вплив цих самих перепон на інші елементи культури був не менш дивовижним, ніж їхній вплив на поширення культурних рослин і свійських тварин. Абетка, яка початково мала східносередземноморське походження, поширилася на всі складні суспільства Євразії від Англії до Індонезії, крім територій Східної Азії, де закріпилися похідні від китайської системи письма. Натомість єдина письмова система Нового світу (мезоамериканська) так і не поширилася на складні суспільства Анд і сходу США, які могли її прийняти. Винайдене в Мезоамериці як елемент іграшок, колесо ніколи не зустрілося із ламою, одомашненою в Андах, щоб із їхнього поєднання зародився колісний транспорт Нового світу. В Старому світі Македонська та Римська імперії простягалися зі сходу на захід на 4800 кілометрів, Монгольська — на 9600 кілометрів. А імперії та держави Мезоамерики не мали політичних відносин із вождівствами сходу США й імперіями та державами Анд і, вочевидь, навіть не чули про них, хоч перші знаходилися за 1100 кілометрів на північ від них, а останні — за 1900 кілометрів на південь.

Таблиця 18.2. Мовні експансії Старого світу

Встановлена дата

Мовна сім'я або мова

Напрямок експансії

Первинна рушійна сила експансії

6000 або 4000 р. до н. е.

індоєвропейська

Україна або Анатолія -* Європа, Цтр. Азія, Індія

харчове виробництво або випасне конярство

6000-2000 рр. до н. е.

еламо-дравідійська

Іран -»Індія

харчове виробництво

4000 р. до н. е. і до наших днів

сино-тибетська

Тибетське плато,

Пн. Китай -> Пд. Китай, тропічна Пд.-Сх. Азія

харчове виробництво

3000-1000 рр. дон.е.

австронезійська

Пд. Китай -»Індонезія, Океанія

харчове виробництво

3000 р. до н. е. —1000 р. н. е.

бантуська

Нігерія й Камерун Пд. Африка

харчове виробництво

3000 р. дон.е. — 1 р.н.е.

австроазійська

Пд. Китай —> тропічна Пд.-Сх. Азія, Індія

харчове виробництво

1000 р. до н. е. —1500 р. н. е.

тай-кадайська, мяо-яо

Пд. Китай -> тропічна Пд.-Сх. Азія

харчове виробництво

892 р. н. е.

угорська

Уральські гори Угорщина

випасне конярство

1000-1300 рр. н.е.

алтайська (монгольська, турецька)

азійські степи -» Європа, Туреччина, Китай, Індія

випасне конярство

1480-1638 рр.н.е.

російська

європейська Росія -» азійський Сибір

харчове виробництво

Сильніша географічна почленованість Америки порівняно з Євразією відбилася також на поширеності мов. Сучасна