Читати книгу - "Таємничий острів"

вітер пронеслися під градом куль по острівцеві, стрибнули в пірогу і перетнули протоку в той самий момент, коли друга шлюпка досягла південного краю острівця; потім вони заховалися в Нетрях.

Ледве вони встигли приєднатися до Сайреса Сміта і Герберта, як пірати з першої шлюпки висадилися на острівець і кинулися нишпорити на ньому.

Майже одночасно гримнули постріли біля гирла ріки Віддяки, куди швидко підійшла друга шлюпка. Двох з восьми членів команди вбили Гедеон Спілет і Наб, а шлюпка, підхоплена нездоланною течією, розбилася об підводні рифи біля входу до гирла. Одначе шестеро вцілілих піратів, піднявши рушниці над головою, щоб уберегти їх від води, вибралися на правий берег ріки. Але, зрозумівши, що тут вони є занадто гарною мішенню для стрільців, які знаходилися в засідці, стрімголов кинулися бігти до мису Знахідки, де їх не могли наздогнати ворожі кулі.

Ситуація склалася така: на острівці знаходилося дванадцятеро піратів, правда дехто з них поранений, але зате вони мали човна; на острів висадилося шестеро, але дістатися до Гранітного палацу вони не могли, тому що шлях їм перепиняла ріка, а всі мости були підняті.

— Тримаємося поки що, — вигукнув Пенкроф, вбігаючи до Нетрів, — адже, справді, тримаємося ще, містере Сайрес? Як, ви вважаєте?

— На мою думку, — відповів інженер, — бій неминуче вступить у нову фазу, безглуздо припускати, що пірати якісь дурники і продовжуватимуть намагання висадити команду на берег за умов настільки несприятливих для них!

— Нізащо їм не перебратися через протоку, — заявив моряк. — Айртон і містер Спілет недаремно озброїлися карабінами, не бійтеся, жодного шибеника не пропустять. Ви ж знаєте, їхні карабіни більше ніж на милю б’ють!

— Правильно, — підтвердив Герберт, — але що можна зробити з двома карабінами проти суднової батареї?

— Ну, бриг ще до протоки не увійшов, — заперечив Пенкроф.

— А якщо все-таки увійде? — запитав Сайрес.

— Та це неможливо, адже він ризикує там сісти на мілину, і тоді йому кінець!

— Ні, можливо, — втрутився в розмову Айртон. — Пірати можуть скористатися припливом і ввійти сюди, навіть ризикуючи сісти на мілину під час відливу, і тоді нам не встояти проти вогню їхніх гармат.

— Тисяча чортів! — вигукнув Пенкроф. — Справді, ці негідники, як видно, готуються підняти якір!

— Чи не заховатися нам у Гранітному палаці? — зауважив Герберт.

— Поки що почекаймо, — відповів Сайрес Сміт.

— А як же Наб і містер Спілет? — занепокоївся Пенкроф.

— Вони встигнуть приєднатися до нас, коли настане час. Будьте напоготові, Айртоне. Тепер слово за вашим карабіном, так само як і за карабіном Спілета.

Зауваження Пенкрофа прозвучало цілком слушно! «Швидкий» повертався на якорі, справді наміряючись підійти до острова. Приплив протриває ще години півтори, і тому що течія послабшала, бриг міг легко маневрувати. Але Пенкроф ніяк не бажав погодитися з Айртоном, що бриг ризикне увійти до протоки.

Тим часом група піратів, що захопила острівець, поступово дісталася до протилежного берега, — тепер від суші їх відокремлювала лише протока. Озброєні тільки рушницями, вони не могли завдати ніякої шкоди колоністам, що заховалися частково в Нетрях, частково біля гирла ріки; не припускаючи, що у ворога є далекобійні карабіни, прибульці вважали, що тут їм не загрожує ані найменша небезпека. Тому вони преспокійно обстежували острівець і навіть настільки осміліли, що відкрито йшли самим берегом.

Але їхня омана розвіялася занадто швидко. Зненацька дружно заговорили карабіни Айртона і Спілета; мабуть, ця розмова не дала втіхи двом каторжникам, які горілиць упали на землю.

Почалася невимовна паніка. Десятеро уцілілих піратів, навіть не прихопивши своїх поранених або вбитих товаришів, дременули до протилежного берега острівця, стрибнули в шлюпку і погнали її до брига сильними ударами весел.

— Ого, уже восьмеро на нашому рахунку! — вигукнув Пенкроф. — так, містер Спілет і Айртон, видно, намагаються не відстати один від одного.

— Добродії, — сказав Айртон, заряджаючи свій карабін, — становище ускладнилося: бриг знімається з якоря.

— Справді, якір піднімають!.. — закричав Пенкроф.

— Уже пішов!

Дійсно, чітко чувся брязкіт стопора на кабестані, який обертала команда: У першу хвилину «Швидкого» потягнуло до якоря, але коли якір відірвався від ґрунту, бриг рушив до берега. Вітер дув з моря, напинав вітрила. Судно наближалося до острова.

Колоністи, які зайняли позиції біля гирла ріки й у Нетрях, стежили за маневрами брига, не подаючи ознак життя, але не в силах були здолати хвилювання, яке їх охопило. І дійсно, острів’янам випадала страшна доля — обстріл ворожої батареї, що б’є ледве не впритул, і повна неможливість нанести супротивнику хоча б незначних втрат. Як тут перешкодити висадці піратів?

Сайрес Сміт чудово розумів, як велика небезпека, і сушив собі голову, намагаючись знайти вихід із ситуації. За кілька хвилин йому так чи інакше доведеться прийняти рішення. Але яке? Замкнутися в Гранітному палаці, який оточать пірати, і витримувати облогу тиждень, місяць, а можливо, й кілька місяців, оскільки їстівних припасів вистачить з надлишком? Добре, зробимо припущення, що цей план йому вдасться. Ну, а далі що? Все одно пірати господарюватимуть на острові, вони натішаться тут досхочу, все перевернуть догори дном і зрештою здолають бранців Гранітного палацу. Втім, залишався ще один шанс: якщо Боб Гарвей не ризикне ввести бриг до протоки і не пристане до острівця. У цьому випадку судно опиниться за півмилі від острова, і з такої відстані його ядра не зможуть завдати колонії і колоністам особливо нищівних ударів.

— Та нізащо в світі, — повторював Пенкроф, — нізащо в світі Боб Гарвей, якщо він тільки досвідчений моряк, не ризикуватиме своїм бригом. А раптом погода зміниться? Що тоді буде з кораблем, га?

Одначе бриг наблизився до острівця: мабуть, пірати мали намір досягти південного його краю. Дув слабкий вітер, і оскільки течія значно послабшала, Боб Гарвей мав можливість спрямувати свій корабель, куди йому заманеться.

Піратські шлюпки, послані на розвідку, знайшли фарватер, і тому бриг сміливо просувався вперед. Легко вгадувалися його плани: він кине якір напроти Нетрів і звідти відповість градом ядер і снарядів на кулі колоністів, які перебили частину екіпажу.

Незабаром «Швидкий» досяг краю острівця і безперешкодно обігнув його; на судні підняли косий грот, і бриг, тримаючись круто до вітру, прийшов на траверс ріки Віддяки.

— Ох, розбійники, лізуть-таки! — закричав Пенкроф.

У цю хвилину до Сайреса Сміта, Айртона, моряка і Герберта приєдналися Наб і Гедеон Спілет.

Журналіст і його товариші вирішили, що настав час залишити свої пости біля гирла ріки, і вчинили цілком слушно, тому що звідти стріляти по кораблю просто безглуздо. Значно краще бути усім разом у рішучу хвилину, коли, можливо, почнеться жорстока сутичка. Гедеон Спілет і Наб дісталися до Нетрів,