Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Та хто повірить, що на світі є природи і мистецтва цей притулок? Й хіба ж гуляти можна так по нім, без трепету й бентеги в серці чулім? Інчунь Там, де добірність і багатоквіття Прекрасні води і просвітлі гори, — і звивисті, й вигадливі... Повірте, Що на Пенлаї[172] не буває навіть добірності ції й багатоквіття! Зелений шовк, за віялами пісня[173] — до того ж аромат трави духмяний, І танець мейхуб — опалих квітів, й червоних платтів в танці колихання. Оскільки перли і нефрит в пошані і світ для них розкрив свої палати, Як радісно святим спуститься з неба й відразу Яотай[174] земний уздріть, А раз уже цей знаменитий сад був створений, щоб захват викликати — Чи простолюдина прийняти може? Й до саду близько підійти не сміть! Лі Вань Вишуканість — дарунок природи На тисячі відходять лі і русла рік і пасмо гір. І вежі вгору здійнялись до самих п’ятих хмар[175], до зір. А сад, щоб сяяти завжди, і сонце й місяць полюбля. А вишуканість і краса — такий природи дар, повір! Січунь Десять тисяч бачень змагаються в блиску Знаменитий сад буяє, справжня велич і краса! Оспівати маю, раптом знань не вистачить, снаги? Як же висловлю все чудо, розкіш всю в єдину мить? Неповторність і чарівність! Дивне сяйво навкруги!