Читати книгу - "Війна Калібана"

всю сонячну систему. Але вони обговорили питання між командою і вона виграла голосування. З початку, коли тільки він її висунув, ідея голосування виглядала привабливою. Після того як він програв перше голосування – вже не дуже. Вони, можливо, за пару днів будуть мертвими, тож це скоріш за все не повториться.

- Якщо нас буде забито а кишенькові адмірали Авасарали нічого з цією інформацією не зроблять, то все це було задарма.

- Ти вважаєш що вони її покладуть під сукно? – запитала Наомі

- Я не знаю, і в цьому основна проблема. Я не знаю що вони зроблять. Ми зустріли цю ООНівську політикиню два дні тому і вона вже рулює кораблем.

- Тож відправмо її ще комусь, - запропонувала Наґата, - комусь, кому можна довіряти але хто може озватися, якщо виявиться що оонівці працюють на іншу команду.

- Непогана думка.

- Мо’ Фред?

- Ні – засміявся Джим, - Джим розглядатиме це як політичний капітал. Для політичного торгу. Це має бути хтось, хто не втратить або не набуде чогось отримавши її.

Наомі підвелася, потім зробила пару кроків аби розім’яти ноги, - а ми типу маємо загинути. Прийняття рішень це не полегшує.

Ні для кого.

- Наомі, збери всю команду, морпіхиню і Авасаралу теж запроси. На камбузі, думаю. Маю дещо їм сказати наостанок. Зустрінемося там за десять хвилин.

Вона легенько поцілувала його в ніс, - добре, будемо там.

Коли жінка зникла з очей, Голден відкрив скриньку чергового офіцера. Там був набір дуже застарліх кодових книг, посібник по марсіянському флотському праву і особиста зброя з двома магазинами куль з балістичним гелем. Він узяв пістолет, вставив набої і припасував пояс з кобурою до своїх стегон.

Потім став до посту зв’зяку і приготував дані Авасарали для передачі по променю що дійде до Церери, потім через Марс, Луна, до Землі використовуючи публічні роутери. Навряд чи ця інфа підніме тривожні прапорці при передачі. Він натис кнопку запису і сказав:

- Привіт Мамо. Глянь на це. Покажи родині. Я не знаю як ви зрозумієте що настав влучний час для використання, але коли він настане зробіть те, що вважатимете за потрібне. Люди, я вам довіряю і люблю вас.

Перед тим як він міг би щось додати або переробити увесь запис, то натиснув кнопку «відправити» і вимкнув панель.

Викликав трапліфт, бо прокататись ним займе більше часу за підйом по трапу власноруч а йому ще треба час аби продумати що саме казати наступні десять хвилин. Досягши кубрика він так нічого до купи і не зібрав, але розпрямив плечі і увійшов на камбуз.

Амос, Алекс і Наомі сиділи на одному боці столу, обличчям до нього. Пракс звично умостився на столі. Боббі з Авасаралою сіли з іншого боку столі але також могли його бачити. Через таке розташування марсіянка опинилась менше ніж в двох метрах пустого простору від нього. Залежно від того, куди розмова може завернути, це може стати проблемою.

Він поклав руку на рукоятку пістолета так, аби всі бачили і сказав:

- Десь за два дні судна флоту ООН підійдуть достатньо близько, аби залпом торпед приголомшити нашу систему захисту і знищити наш корабель.

Алекс кивнув але ніхто не промовив ні слова.

- Але в нас є при стикований гінчий пінас Мао, яким прибула до нас Авасарала. Він розрахований на двох. Ми так і вдіїмо, потім розвернемося і чкурнемо прямо на ООНівців, аби дати пінасу час. Хто зна, мо’ ми когось із собою прихопимо. Забезпечимо себе парочкою прислужників у наступному житті.

- Ахуєнчик, - відреагував Амос.

- Я можу це підтримати, - сказала Авасарала, - а хто ці грані щасливчики? І як ми змусимо військових не знищити їх після того, як знищать нас.

 

- Пракс і Наомі, - миттєво мовив Голден, аби більш ніхто не зміг вставити слово, - на пінас перейдуть Пракс і Наомі.

- Пристаю, - кивнув Амос.

- Чому? – Наґата і Авасарала запитали одночасно.

- Пракс через те що він є обличчям всього цього. Він той, хто все розклав по полицям. І коли хтось урятує його дочку нарешті, було б непогано щоб і її татусь був там, - пояснив капітан, і постукуючи пальцями по рукояті пістолета додав, - а Наомі бо, я блядь, так сказав. Питання?

- Жодних, - відказав пілот, - мені підходить.

Джим уважно дивився на сержанта. Якщо хтось і спробує забрати у нього зброю, то лиш вона. А вона працює на Авасаралу. Якщо старенька леді забажає опинитися на борту «Рейзербека», то Дрейпер буде єдиною, хто допоможе їй. Але на його подив вона не ворухнулась, лиш підняла руку.

- Сержантко? – передав їй слово капітан.

- Два з цих шістьох марсіянських суден, що сидять на хвості оонівців є новими швидкохідними крейсерами типу «Раптор». Вони теоретично можуть наздогнати пінас, якщо забажають.

- Можуть? – уточнив Голден, - мені здавалося що вони тут лиш для того аби приглядати за земним кораблями і більш ні для чого.

- Ну, можливо ні… - вона зависла на середині з замисленим поглядом.

- Тож план такий, - вів дали Голден, - Праксе, Наомі, беріть все що вважаєте за потрібне і переходьте на «Рейзербек». Буду вдячним, якщо всі інші поки почекають тут.

- Зажди хвилинку, - злим голосом озвалась Наґата.

До того як капітан встиг відповісти, Боббі заговорила знову:

- А ви знаєте? Мені щойно спало на думку…

 

Розділ сорок третій. Боббі.

 

Вони усі щось пропустили. Схоже було як якась думка шкребеться їй у потилиці, вимагаючи впустити. Боббі впустила. Звісно, ций ховряк Нґуєн демонструє всі ознаки того, що бажає знищити «Росінанта» в незалежності чи є на борту високопосадовець ООН. Авасарала ризикнула, мов її присутність на борту змусить відступити кораблі Землі. Схоже, що вона програє. Шість есмінців земного флоту все ще йшли до них.

Але була ще шістка суден, що висіли у них на хвості.

Включаючи, як вона сама щойно вказала Голдену, два швидкохідні крейсери типу «Раптор». Вищий клас марсіянських військових технологій, вони більше аніж просто співпадали з оонівськими. Поряд з двома крейсерами були четверо марсіянських есмінців. Вони співпадали або не співпадали з земними, проте маючи на флангах крейсери отримали чудовий тоннаж і перевагу у вогневій силі. І вони йшли за земним з’єднанням аби приглядати чи не планують земляни