Читати книгу - "Шістка воронів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Каз дивувався власній дурості. Тупіший за простака, який щойно зліз із човна й уже планує заробити статки в Східній Клепці. Його найбільша вразливість стояла просто біля нього. А тепер вона зникла.
Джаспер уважно вивчав Вілана, погляд блукав чорним волоссям і золотими очима.
— Чому? — запитав він нарешті. — Чому ти зробив це?
Вілан стенув плечима.
— Нам потрібен був важіль.
— Це в тобі говорить Каз.
— Я не міг дозволити вам піти на обмін заручника, думаючи, що я можу послугувати якоюсь гарантією.
— Ніна перекроїла тебе?
— Тієї ночі, коли ми залишили Дієрнгольм.
— Тому ти зник на час подорожі, — здогадався Джаспер. — Ти не допомагав Матаясові піклуватися про Ніну. Ти переховувався.
— Я не ховався.
— Ти… Скільки разів ти стояв біля мене на палубі вночі, коли я думав, що це Кувей?
— Весь час.
— Ніна, імовірно, не зможе повернути тебе назад, ти знаєш це? Без іншої дози юрди парем їй це не вдасться. Ти можеш назавжди застрягнути в цьому тілі.
— Хіба це має значення?
— Я не знаю! — розлютившись, гиркнув Джаспер. — Може, мені подобалася твоя дурнувата пика. — Він повернувся до Матаяса. — Ти знав. Вілан знав. Інеж знала. Усі, крім мене, знали.
— Запитай мене чому, Джаспере, — втрутився Каз. Його терпіння зійшло нанівець.
Джаспер тривожно переминався з ноги на ногу.
— Чому?
— Це ти продав нас Пецці Роллінзу. — Він зі звинуваченням наставив палець на стрільця. — Ти — та причина, чому нас оточили, коли ми намагалися залишити Кеттердам. Ти ледь не дозволив нас убити.
— Я нічого не казав Пецці Роллінзу. Я ніколи…
— Ти розповів одному з Десятицентових Левів, що покидаєш Керч, але потім повернешся з великими грошима, чи не так?
Джаспер проковтнув клубок у горлі.
— Я так сказав. Вони надто тиснули на мене. Ферма мого батька…
— Я попереджав тебе, щоб не розповідав нікому, що їдеш із країни. Я казав тобі тримати пельку на замку.
— У мене не було вибору. Ти зачинив мене у «Воронячому клубі» до самого відправлення. Якби ти дозволив мені…
Каз повернувся до нього.
— Дозволив тобі що? Зіграти кілька роздач в «Ожину на трьох»? Дозволив тобі закопати себе ще глибше руками будь-якої шишки, достатньо тупої, щоб збільшити твій кредит? Ти сказав члену Печчиної банди, що вже скоро впиватимешся успіхом.
— Я не знав, що він піде до Пекки. Чи що Пекка знає про парем. Я лише намагався вторгувати собі трохи часу.
— Святі, Джаспере, ти справді нічого не навчився в Покидьках, хіба ні? Ти той самий тупий хлопчина з ферми, котрий зліз із човна.
Джаспер кинувся на нього, і Бреккер відчув, як нахлинула запаморочлива жорстокість. Нарешті бійка, у якій він може перемогти. Але Матаяс зробив крок і опинився між ними, штовхаючи кожного назад своїми велетенськими руками.
— Припиніть. Припиніть це.
Каз не хотів припиняти. Він хотів побити їх усіх до крові, а потім із бійкою прокладати собі шлях у Бочці.
— Матаяс не помиляється, — зауважив Вілан. — Ми мусимо подумати, що робити далі.
— Немає ніякого далі, — буркнув Каз. Ван Ек подбає про це. Вони не можуть повернутися до Рейки чи отримати допомогу від Пера Гаскеля й інших Покидьків. Крамар спостерігатиме, чекатиме, щоб накинутися. Він перетворить Бочку, Казів дім, його маленьке королівство, на ворожу територію.
— Джаспер припустився помилки, — вів далі Вілан. — Дурної помилки, але він не планував нікого зраджувати.
Каз урочисто пішов геть, намагаючись прочистити власну свідомість. Він знав, що Джаспер не розумів, який механізм привів у рух, але також знав, що вже ніколи по-справжньому не повірить стрільцеві. І, можливо, він не повідомляв йому нічого про Вілана, тому що хотів трохи покарати хлопця.
За кілька годин, якщо вони не вийдуть на зв’язок, Шпехт припливе за ними на баркасі. Зараз не залишилося нічого, крім плаского сірого неба й мертвих скель цього жалюгідного сурогату острова. І відсутності Інеж. Каз хотів вдарити когось. Хотів, щоб хтось ударив його.
Він оглянув те, що залишилося від його команди. Ротті досі нависав над уламками баркаса. Джаспер сидів, обпершись ліктями на коліна й заховавши голову в долонях; Вілан залишався поруч із ним із майже відстороненим обличчям; Матаяс стояв, не відводячи погляду від напрямку Пекельних Воріт, наче кам’яний страж. Каз був їхнім ватажком, а Інеж — магнітом, котрий міцно тримав їх усіх разом, коли вони, здавалося, от-от мали розпастися на шматки.
Ніна замаскувала Бреккерове татуювання з вороном і кубком, перш ніж вони увійшли до Льодового Двору, але він не підпустив її близько до своєї R на біцепсі. Тепер хлопець торкнувся вбраними в рукавичку пальцями того місця, де рукав пальта прикривав цей знак. Сам того не бажаючи, він дозволив Казові Рітвельду повернутися. Він не знав, чи почалося це з пораненням Інеж, чи під час тієї огидної поїздки у в’язничному фургоні, але якимось чином він дозволив цьому статися, і ціна виявилася високою.
Та це не значило, що Нечисторукий збирається дозволити собі бути ошуканим якимось злодюжкуватим крамарем.
Каз подивився праворуч, у напрямку кеттердамських гаваней. Десь у задній частині його черепа почала шкрябатися ідея, це було схоже на свербіння, на тонесенький натяк. Це ще не був план, але міг бути його початок. Бреккер уже бачив, якої форми він набуде — неможливий, абсурдний, він потребував серйозного грошового вливання.
— Обличчя свідчить про підступні махінації, — пробурмотів Джаспер.
— Однозначно, — погодився Вілан.
Матаяс схрестив руки на грудях.
— Копирсаєшся у своєму мішечку з трюками, дем’їне?
Каз напружив пальці в рукавичках. «Як ти пережив Бочку? Коли вони забрали в тебе все, ти знайшов спосіб перетворити ніщо на щось».
— Я збираюся винайти новий трюк, — відповів Бреккер. — Такий, якого Ван Екові ніколи не вдасться забути. — Він повернувся до інших. Якби Каз міг вирушити на порятунок Інеж один, так і зробив би, але тоді йому б не вдалося впоратися. — Мені потрібна відповідна команда.
Вілан скочив на ноги.
— За Мару!
Джаспер приєднався до нього, хоча досі уникав
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шістка воронів», після закриття браузера.