Читати книгу - "Мартін Іден"

був першим поетом, що писав лондонським діалектом англійської мови в період його поширення як літературного.

30

«In Memoriam» (лат. «Пам'яті») — поема А. Теннісона, що вийшла у 1850 р. Написана на смерть друга юності. Глибокий сум поєднується в ній з пошуками розради у вірі в безсмертя душі. Ця поема принесла Теннісону дружбу королеви Вікторії і звання придворного поета-лауреата.

31

«Локслі Гол» — вірш А. Теннісона, вийшов у 1842 р. Написаний у формі драматичного монологу, в якому герой через зраду коханої виражає намір шукати розради на Сході, подалі від цивілізації, але віра у її прогрес приводить до рішення: «П'ятдесят років у Європі краще, ніж цілий цикл століть у Китаї».

32

Фіске, Джон (1842–1901) — американський історик, філософ і популяризатор теорії еволюції. Захоплювався Спенсером і прикладав його ідеї до оптимістичної теорії історичного прогресу. Розробив учення про особливий «американський сегмент» світової історії.

33

Карнегі, Ендрю (1835–1919) — американський магнат, на схилі життя філантроп і фундатор багатьох фондів у сфері освіти і науки. Першим сформулював принципи філософії управління, названої ним «Філософією багатства» (1889). Яскравий приклад людини, що здійснила «американську мрію»: завдяки власним талантам і працелюбності піднялася з соціальних низів до верхів суспільства.

34

Браунінг, Елізабет Баррет (1806–1861) — сучасниками вважалася найбільшою поетесою Англії, нині її репутація значно скромніша. З дитинства хвороблива, Елізабет проводила час в інтелектуальних вправах і писанні віршів, з часом її ім'я стало відомим у літературних колах. У січні 1845 р. вона отримала телеграму від Р. Браунінга, в якій поет висловлював свою закоханість у її вірші — і в неї саму. Піврічний епістолярний роман закінчується їхньою зустріччю і таємним, проти волі батька Елізабет, одруженням, після якого вони оселяються в Італії. Вважається, що любов Браунінга зробила Елізабет здоровою і воскресила до повноцінного життя. Іден робить проекцію цієї романтичної історії на своє кохання до Рут.

35

«Португальські сонети» — збірка Е. Баррет Браунінг, видана у 1850 p., найкращий твір поетеси. Вірші, що увійшли до неї, відтворюють історію любові й одруження з Р. Браунінгом.

36

Золота Брама — вхід до бухти Сан-Франциско.

37

Тамалпайс — гора на північний захід від Сан-Франциско.

38

«Вельможная леді і Джуді О'Греді…» — рядки з поезії Р. Кіплінга «Жінки».

39

Берджес, Джелет (1866–1951) — американський гуморист.

40

Тетралані — можливо, йдеться про Луїзу Тетразіні (1871–1940) — знамениту італійську співачку, яка гастролювала з величезним успіхом у Сан-Франциско у 1904 р.

41

Таро — тропічна рослина з їстівним корінням.

42

Верлен, Поль (1844–1896) — французький поет-символіст та імпресіоніст, один з найвитонченіших ліриків у світовій літературі.

43

Д'Аннунціо, Габріеле (1863–1938) — італійський поет, романіст, драматург, новеліст, журналіст, фігура складна й неоднозначна, в тому числі з естетичної точки зору; був раннім модерністом, як і Верлен, на межі століття був близький до декадансу.

44

Леконт, Жозеф (1823–1901) — американський геолог, відомий насамперед своїми працями з базових геоморфічних процесів.

45

Метерлінківська школа — послідовники Моріса Метерлінка (1862–1949), бельгійського драматурга-символіста та автора естетико-філософських есе.

46

Стівенсон, Роберт Луїс (1850–1894) — англійський романіст та новеліст, яскравий неоромантик.

47

Арнольд, Метъю (1822–1888) — англійський поет і критик. Надавав великого значення літературі і критиці у боротьбі з вікторіанським міщанством.

48

Джефферсон, Томас (1743–1826) — третій президент США (1801–1809), основний автор «Декларації про незалежність», видатний американський просвітник і суспільно-політичний діяч. «Неук француз, що його виховав» — мається на увазі Жан-Жак Руссо (1712–1778), великий французький письменник і філософ.

49

Цірцея — у давньогрецькій міфології чаклунка, яка перетворювала тих, хто потрапляв на її острів, на свиней; фігурує, зокрема, в гомерівській «Одіссеї».

50

Вейнінгер, Отто (1880–1903) — німецький психолог, автор дослідження «Стать і характер».

51

Карлейлеві велетні — Томас Карлейль (1795–1881) — англійський письменник, публіцист, історик, філософ, у книзі «Герої, культ героїв і героїчне в історії» (1842) стверджував, що історію творять не маси, а окремі великі люди. Ця думка лежить і в основі книги «Листи і промови Кромвеля» (1845). Певною мірою, його ідеї передували суспільній філософії Ф. Ніцше.

52

Стенлі, Генрі Мортон (справжнє ім'я Джон Роулендс, 1841–1904) — американський журналіст, дослідник Африки.

53

Вейсман, Август (1834–1914) — німецький біолог, один із зачинателів науки генетики.

54

«Ні, під ударами лихої долі…» — рядок з найвідомішого вірша Генлі «Invictus» (лат. «Непереможений»), у ньому йдеться про людину, не зломлену стражданнями і зустріччю віч-на-віч зі смертю. Закінчується відомою і характерною для Генлі декларацією: «Я господар своєї долі, / Я капітан свого духу».

55

Отець Дамієн (1840–1889) — бельгійський католицький місіонер, що працював у колонії прокажених на о. Молокай, одному з Гавайських островів: був їхнім духовним наставником, доглядав за хворими, займався будівництвом. Свою роботу продовжував і коли сам захворів на лепру. Коли один з протестантських священиків публічно виступив проти нього, Р. Л. Стівенсон написав «Відкритого листа до превелебного доктора Гайда» (1890) на захист отця Дамієна.

56

Ріль, Річард (1834–1878) — англо-американський поет.

57

Кітс, Джон (1795–1821) — великий англійський поет-романтик.

58

«…той юнак, що спалив храм Діани Ефеської» — за легендою Герострат у 356 р. до н. є. спалив храм Діани Ефеської для того, щоб зробити своє ім'я безсмертним, знаходився біля м. Ефес у Малій Азії і вважався однією з найвеличніших споруд Античності.

59

Ніцше, Фрідріх (1844–1900) — німецький філософ, зачинатель «філософії життя», протиставленої «філософії розуму».

60

Шопенгауер, Артур (1788–1860) — німецький філософ, автор відомої книги «Світ як воля та уявлення» (1819), яка здобула велику популярність в останній третині XIX і XX століттях.

61

Геккель, Ернст (1834–1919) — німецький біолог, найбільш відомій працями, в яких розвивав еволюційне вчення і популяризував основи природничо-наукового матеріалізму.

62

Уорд, Гемфрі (1851–1920) — англійська романістка, відома переважно творами з життя англійської інтелігенції та духовенства, які заторкали питання релігії у вік науки і техніки.

63

Менсфілд, Річард (1854–1857) — один з останніх великих романтичних акторів Англії, був також режисером. У 1897 р. поставив у США п'єсу Б. Шоу «Учень диявола» і зіграв у ній роль Річарда Даджена. Постановка мала величезний успіх.

64

Джеймс, Генрі (1843–1916) — великий англо-американський письменник, провідною темою якого було зіставлення Старого і Нового світів.