Читати книгу - "Син"

ворітьми, був доволі знайомий, а обличчя над опущеним склом бокового вікна і поготів.

– Осмунде, що сталося? – озвалась до нього Сем.

– Мені дуже прикро, що перешкоджаю вашому ремонту, але мушу забрати господиню, – відгукнувся інспектор, – бо дещо таки сталося.

Карі подивилася на Сем, яка ляснула її по задній кишені джинсів. Карі ще восени повісила спідницю і піджак у шафу, і з деяких причин діловий костюм так і залишився там висіти.

– Іди, дівчино, служи суспільству.

Доки вони їхали на схід трасою E18, Карі дивилась на засніжений пейзаж. Думала про те, як перший сніг завжди проводив межову лінію, ховаючи все, що було, і змінюючи світ, на який ти дивишся. Кілька місяців після розстрілу на Акер-Брюгге і в католицькій церкві позначились загальним замішанням. Критика, спрямована проти поліції, втім, не була несподіваною. Висувались звинувачення в жорстокості, багато говорили про божевілля одноосібної фанатичної місії. Але, попри це, Симона проводжали в останню путь як героя: він був народним полісменом, який викорінював злочинність у місті й віддав своє життя на службі правосуддю. Як сказав комісар Парр у надгробному слові, спільнота ладна забути той факт, що він не завжди дотримувався усталених правил. Ба навіть норвезького законодавства, коли на те пішло. Парр міг дозволити собі певну моральну гнучкість, зважаючи, що він сам досить вільно трактував податкове законодавство Норвегії, розмістивши деякі зі своїх власних заощаджень в анонімних трестах, зареєстрованих на Кайманових островах. Карі підійшла до Парра на поминках, бо розслідування питання про те, хто сплачував за комунальні послуги для будинку Лофтусів, привело її саме до особи начальника поліції. Парр одразу в усьому зізнався, додавши тільки, що жодні закони як такі не порушувались і що його мотиви були суто альтруїстичними: у такий спосіб він намагався полегшити свою моральну провину за те, що не зумів подбати про Сонні та його матір після самогубства Аба. Парр сказав, що догляд за будинком обходився йому недешево, але він сподівався, що хлопець матиме, де замешкати, коли відбуде покарання.

З часом громадськість також змирилася з думкою, що Караючий Будда зник безслідно. Його хрестовий похід, либонь, завершився зі смертю Леві Тоу, відомого також, як Твілінґен.

Зір у Ельзе істотно поліпшився. Вона сказала Карі, коли та відвідала її за кілька тижнів після похорону, що операція в США була успішною на вісімдесят відсотків. Що майже ніщо не буває досконалим: ні життя, ні люди, ні Симон. Тільки любов.

– Він ніколи не забував її. Хелене. Вона була коханням усього його життя.

Тоді було ще літо, і вони сиділи у шезлонгах у садочку Ельзе в Дісені, потягували портвейн і дивились, як сідає сонечко. І Карі зрозуміла, що Ельзе ухвалила для себе рішення поділитися цим з нею.

– Він сказав мені, що двоє інших, які за нею побивались, Аб і Понтій, були показнішими, сильнішими, розумнішими. Але тільки він бачив її такою, якою вона була насправді. Ця риса була у Симона найдивовижнішою. Він бачив людей, він бачив їхніх янголів і демонів. Хоча водночас, звісно, він боровся з власним демоном: Симон страждав на ігроманію.

– Він казав мені.

– Вони почали було зустрічатися з Хелене, але його борги через азартні ігри перетворили їхнє життя на цілковите безладдя. Це тривало недовго, але Симон відчув, що тягне її за собою в болото, аж тут нагодився Аб Лофтус і врятував її від нього. Аб і Хелене виїхали зі спільної квартири. Симонове серце було розбите. А невдовзі по тому він дізнався, що вона вагітна. Він грав, як маніяк, втратив усе і був на межі прірви. Тоді він розшукав диявола і запропонував йому єдине, що в нього залишалось. Свою душу.

– Він пішов до Твілінґена?

– Так. Симон був одним з небагатьох людей, які знали, хто насправді той Твілінґен і як з ним зв’язатися. Але Твілінґен ніколи не дізнався про Симона і Аба, інформацію вони йому передавали або по телефону, або листами. З часом, звісно, через комп’ютер.

Гул вуличного руху долинув до них з Трондсхімвейєн і Синсенкрюссет у тиші, що запала на мить.

– Ми з Симоном розповідали одне одному геть усе, але про це йому важко було говорити. Як він продав свою душу. Він вважав, що в глибині душі прагнув сорому, деградації, огиди до себе самого, вірячи, що вони заглушать інший, гостріший біль. То була своєрідна форма психічного самокалічення.

Вона обсмикнула і пригладила сукню. Вона така тендітна і водночас така сильна, подумала Карі, дивлячись на Ельзе.

– Але найстрашнішим для Симона було те, що він заподіяв Абу. Він ненавидів Аба, бо той забрав у нього єдине, що він по-справжньому боявся втратити. Він потягнув Аба за собою у вир. Коли вдарила банківська криза і процентні ставки підскочили, Аб і Хелене опинились по вуха в боргах; тільки одне могло врятувати їх від безпритульності – швидкі гроші. Тож після того, як Симон уклав угоду з Твілінґеном, він пішов просто до Аба і зробив йому пропозицію на купівлю душі. Спершу Аб відмовився і погрожував Симону, що доповість про все керівництву. Симон на те вразив Аба в його ахіллесову п’яту. Його син. Він сказав, що так влаштований світ, і його син сплачуватиме ціну за батькову гордість і ростиме бідним. Симон сказав, що найстрашніше було дивитись, як Аба пожирають сумніви і він втрачає свою душу. Але водночас він став відчувати себе менш самотнім. Аж до моменту, коли Твілінґен забажав, щоб його «кріт» зробив службову кар’єру й увійшов у вище керівництво в поліції. Відтак більше не було місця для двох.

– Ельзе, навіщо ти мені це розповідаєш?

– Тому що він попросив мене. Він вважав, що ти повинна дізнатись це, перш ніж зробиш свій вибір.

– Він попросив тебе про це? Він що, знав, що йому судилося…

– Я не знаю, Карі. Просто він казав, що впізнає в тобі дуже багато свого. Він хотів, щоб, як офіцер поліції, ти могла зробити висновки з його помилок.

– Але він знав, що я не залишатимусь у поліції.

– Ні?

Промені сонячного світла мерехтіли, згасаючи в порту. Ельзе піднесла свій келих до губ, обережно ковтнула з нього, поставила і лише тоді стала розповідати далі.

– Коли Симон зрозумів, що Аб Лофтус готовий убити його, щоб посісти єдине місце на службі у Твілінґена, він зв’язався з Твілінґеном і наполіг, що треба усунути Аба, що Аб небезпечний для них обох і що це терміново. Він казав, що вони з Абом були як близнюки, яким наснився той самий жахливий