Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

замість нього вона написала: «Насолоджуйся пурпуром і радуйся зелені». А в тебе знову «зелений нефрит». Як би государиня не подумала, що ти зробив це навмисно, всупереч їй? Адже в багатьох стародавніх віршах і розповідях згадується листя банана — от і подумай, як переробити цей рядок.

Баоюй витер піт з чола:

— Я не можу зараз згадати жодної цитати!

— А ти замість «зеленого нефриту» напиши «зелений віск», і все буде гаразд, — усміхнулася Баочай.

— А звідки «зелений віск»? — здивувався Баоюй.

Баочай клацнула язиком, похитала головою:

— Ну й штука ж ти! Якщо зараз із тобою таке діється, як будеш писати твір у золотому палаці?[179] Тоді не згадаєш навіть Чжао, Цянь, Сунь, Лі![180] Невже забув і танського поета Хань І, у нього є такий рядок про банан: «Свіча застигла, зник і дим, засох зелений віск»?

Тут у Баоюя сяйнула думка, і він усміхнувся:

— Який же я дурень! Забув готову фразу! Воістину, сестрице, ти «одним ієрогліфом усе виправила»! Відтепер буду називати тебе не сестрицею, а вчителем.

— Поквапся! — засміялася Баочай. — Тільки й знаєш, що патякати «сестро», «сестрице»! Он твоя сестра! Сидить на підвищенні в жовтому халаті!

Вона захихикала й відійшла, щоб не відволікати Баоюя, і той нарешті закінчив вірш. Тепер у нього було їх три.

Дайюй була розчарована; їй так і не вдалося себе показати. Помітивши, що Баоюй у скрутному становищі, вона тихенько підійшла й побачила, що в нього ще немає вірша на тему «Видніється прапор серед абрикосів». Вона порадила йому переписати три готові вірші, а сама тим часом написала на смужці паперу четвертий, який щойно склала, згорнула папірець і кинула Баоюю.

Баоюй тільки став читати, відразу побачив: вірш цей набагато кращий за ті, що він сам склав. Він швидко переписав його статутним почерком і разом з іншими трьома подав Юаньчунь.

Юаньчунь заходилася читати.

Урочисте привітання на честь явлення Фенікса Сад — що вишукана яшма — щойно зроджений на світ, Дружним святом птиці фенікс ми зустрінемо приліт: Тут бамбук зріс, він повсюди свіжий в крапельках роси, А на стовбурі й листочках чистої вологи слід... Тут між сходами веселий дзвінко виграє струмок, І проник уже за ширму із кадильниці димок. Хай покров застиглих тіней не стривожить вітер враз, Щоб і день не міг злякати сном народжених думок! Чистий аромат духмяних трав Відколи вже заріс духеном ліс цей, Ліанами зелений пахне сад, Трави вбрання тендітне в третій місяць, Шовковинкою плине аромат. Димок нерівну стежечку завісив, Вбрання вологе в бірюзі усе, А хто «Біля ставка» згадає пісню,