Читати книгу - "Основи кримінально-правової кваліфікації"

кримінально-правового інститут від суміжних — дієвого каяття та добровільної відмови від вчинення злочину. Лише констатувавши, що скоєне не підлягає кваліфікації як названі суміжні явища, можна впевнитися у наявності саме позитивної пост кримінальної поведінки.

Відмінність позитивної посткримінальної поведінки від дієвого каяття та добровільної відмови відображена у таблиці і полягає у такому:

Розмежувальна ознака Кримінально-правовий інститут, для якого характерною є відповідна ознака Добровільна відмова Дієве каяття Позитивна посткримінальна поведінка Види злочинів, при вчиненні яких має місце певний інститут Будь-який умисний злочин Як умисні, так і необережні злочини Злочини, стосовно яких таке звільнення прямо передбачене законом Стадія розвитку злочину, на який можливе застосування До моменту закінчення злочину Як у закінченому, так і у незакінченому злочині після закінчення злочину причини, які викликають відповідну поведінку особи Власна (“добра”) воля Як власна воля особи, так і вимушене припинення злочину Власна (“добра”) воля Спосіб виконання дія у ряді випадків і бездіяльність, зміст яких визначається конкретними обставинами Лише дія Дії, зміст яких для кожного виду злочину прямо визначений в КК Правові наслідки Є підставою непритягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від неї притягнутих осіб Є обставиною, що пом’якшує відповідальність, враховується при призначені покарання Є підставою звільнення від кримінальної відповідальності 11.3. Кваліфікація при позитивній посткримінальній поведінці

Позитивна посткримінальна поведінка

У певних випадках поведінка винного після вчинення злочину служить підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. Для цього необхідна певна сукупність умов:

1) вчинено не будь-який злочин, а один із тих, стосовно яких закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності при відповідній поведінці. Чинний КК передбачає таке звільнення у тринадцяти випадках[179];

2) злочин є закінченим. При незакінченому злочині підставами звільнення є не це обставини, а інститут добровільної відмови, більш пільговий для особи;

3) після закінчення злочину винний вчинив дії, прямо передбачені законом як умов звільнення від кримінальної відповідальності. Кількість цих дій, їх характер різний для кожного з видів посягань, стосовно яких передбачене звільнення від кримінальної відповідальності при відповідній поведінці. Таку поведінку винного у теорії кримінального права прийнято називати позитивною посткримінальною поведінкою, а сам інститут звільнення — звільненням при позитивній посткримінальній поведінці.

Таке звільнення не впливає на кваліфікацію скоєного, не усуває його оцінку як злочину. Має місце лише специфічний правовий наслідок, позитивний для особи, яка після закінчення злочину діяла відповідно до вимог кримінального закону.

12. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності всіх ознак складу злочину

Кримінально-правова кваліфікація включає в себе доведення наявності ознак складу злочину, що здійснюється шляхом послідовного співставлення фактичних ознак скоєного з ознаками злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою. При цьому може виявитися, що певна ознака, обов’язкова для даного складу злочину, відсутня. Це означає, що відповідальність за статтею (частиною статті), яка передбачає склад відповідного злочину настати не може, кримінально-правова кваліфікація діяння як злочину припиняється. Результатом такої кваліфікації є визнання відсутності ознак складу злочину. Це тягне за собою певні юридичні наслідки.

Визнання відсутності складу злочину пов’язано з рядом юридично значущих дій. Вони стосуються не лише прийняття відповідного процесуального рішення та оформлення цього факту, але й вирішення ряду питань матеріального кримінального права. Останні пов’язані, зокрема з оцінкою поведінки інших учасників цього ж злочину, визначенням того, чи немає у скоєному ознак якогось іншого злочину (злочинів), встановленням того, чи не підлягає застосуванню нормативні акти інших галузей права. Таким чином, констатація відсутності складу злочину далеко не завершує процес правової кваліфікації вчиненого.

При цьому в слідчо-прокурорській та судовій практиці зустрічається немало помилкових чи недостатньо обґрунтованих рішень, тим більше, що відмова в порушенні та закриття кримінальних справ в зв’язку з відсутністю складу злочину є поширеним явищем — воно щороку має місце в десятках, сотнях тисяч випадків. Далеко не всі питання, що виникають при цьому, вирішені в теорії кримінального права, знайшли своє однозначне висвітлення в літературі, немало з них взагалі не привертали увагу дослідників.

Тому вивчення питань кваліфікації діянь, вчинених при відсутності ознак складу злочину є теоретично актуальним і практично значимим.

12.1. Відсутність складу злочину як обставина, що виключає провадження в кримінальній справі

Поняття відсутності складу злочину

Склад злочину — це сукупність ознак, які характеризують благо, якому заподіюється шкода злочином, його зовнішні, видимі ознаки, особу, що вчинила посягання та внутрішні процеси, що відбуваються у свідомості та волі злочинця. Всього в теорії кримінального права виділяють 20 таких ознак (якщо як окрему ознаку враховувати емоційний стан суб’єкта — сильне душевне хвилювання, то таких ознак нараховується 21). Жоден із злочинів, передбачених статтями Особливої частини КК не характеризується усіма двадцятьма ознаками складу, в диспозиціях статей Особливої частини КК звичайно вказується 1-3, рідко більше ознак, ще ряд із них однакові для всіх складів злочинів і описані в статтях Загальної частини. Такі ознаки складу, без наявності яких даний злочин не може бути конституйований, називаються обов’язковими ознаками, ті ж із них, які можуть бути, а можуть і не бути в конкретному посяганні, вважаюся факультативними. Вони не впливають на кваліфікацію скоєного, але можуть враховуватися при призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності та від покарання, вирішенні інших кримінально-правових питань. Наприклад

Відсутність складу злочину аж ніяк не означає відсутності усіх обов’язкових ознак. ///////////

Відсутність же факультативних ознак взагалі не повинна оцінюватися як відсутність ознак складу злочину. Оскільки вони факультативні, то й не обов’язкові, їх наявність не впливає на визнання наявності повного складу відповідного посягання.

12.2. Кваліфікація малозначних посягань

Доведення відповідності фактичних і юридичних ознак посягання, або, як ще кажуть, підведення факту під закон — констатація того, що у вчиненому є всі обов'язкові ознаки складу злочину, далеко не завершує кваліфікації.