Читати книгу - "Беру свої слова назад"

звернемося до «справжніх поглядів великого російського полководця», які донька стратега зуміла розшукати і зберегти для нащадків. Давайте ж оцінимо ступінь підлості головного ідеолога Радянського Союзу Михайла Андрійовича Суслова та інших кон'юнктурних писак з ЦК, які «різали по живому», «викидали з мемуарів най-най...».

У першому виданні книжки Жукова були такі рядки: «Наприкінці 20-х років вийшла у світ серйозна праця Б.М. Шапошникова "Мозок армії", в якій було проаналізовано великий історичний матеріал, всебічно змальована роль Генерального штабу, розроблені деякі важливі положення щодо військової стратегії »(Спогади та роздуми. М., 1969. С. 100).

Що можна заперечити? Нічого не заперечиш. У кінці 60-х фраза звучала бездоганно. У першому виданні живий Жуков повністю погоджувався з Шапошниковом і йому не заперечував. А мертвий Жуков пішов іншим шляхом. Він знайшов за потрібне спростувати і Шапошникова, і самого себе. У другому виданні мемуарів Жукова фраза про книжку Шапошникова отримала такий розвиток: «Справа минулого, але тоді, як і зараз, вважаю, що назва книжки "Мозок армії"стосовно до Червоної Армії невірна. "Мозком" Червоної Армії з перших днів її існування є ЦК ВКП (б)» (Спогади та роздуми. М., 1975. Т. 1. С. 110).

Ця заява Жукова - образа Генеральному штабу і всій Червоній Армії. Виходить, у нашій армії власних мізків немає. Безмозка.

Ця заява повторена у всіх інших виданнях. Ось це і є те «най-най», що в першому виданні за наказом лиходія Суслова нещадно «різали по живому» кон'юнктурники з Центрального Комітету. Це і є ті самі «справжні погляди великого російського полководця», які зберегла для прийдешніх поколінь кмітлива донька Марія Георгіївна.

Що ж виходить? Виходить, що головний ідеолог Центрального Комітету Комуністичної партії М.А. Суслов і його підручні кон'юнктурні писаки з того ж Центрального Комітету в 1969 році ролі Центрального Комітету не розуміли. Мало того, вони її заперечували, вони люто «різали по живому». А ось Жуков усе розумів! І писав у своїх рукописах! Але за наказом зухвалого злодія Суслова ця прониклива правда, ці прості, але мудрі слова, це «най-най» були з мемуарів Жукова безжально вирвані. А через шість років, у 1975 році, той же самий Суслов перебудувався-перекувався, роль Центрального Комітету засвоїв-усвідомив і дозволив хоробрій доньці Жукова правду-матку в книжку вписати, привести текст книжки у відповідність з «первісним рукописом» і «справжніми поглядами» .

А невтомна донька Марія Георгіївна продовжувала пошук. І ось знайшла більш звучну, вражаючу й переконливу фразу про роль Центрального Комітету. Виявляється, Жуков, для того щоб донести велику правду про війну, узяв собі в союзники не менш видатного полководця, теж Маршала Радянського Союзу і теж чотири рази Героя Радянського Союзу, Генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєва Леоніда Ілліча. Мовляв, не я один так думаю. Ось і товариш Брежнєв тої ж думки. Знову розшукана фраза Жукова звучала так: «Центральний Комітет, - зазначав Л.І. Брежнєв, - був тим штабом, звідки здійснювалося вище політичне і стратегічне керівництво військовими діями» (ВІЖ. 1978. No 4. С. 24).

При живому Жукові цю фразу явно цензура не пропустила. Але потім велика жуковська правда про війну все ж перемогла, все ж пробила собі дорогу до мас ...

Але от біда: через чотири роки Брежнєв раптом вийшов з моди. І хоробра донька видатного генія тут же загубила ці гарні слова, які зовсім недавно були такими правильними, такими вірними й актуальними.

Що поробиш? Вони ще вчора були співзвучними часу.

А зараз потрібно інше. Кон'юнктура інша. Більш правдива правда про війну потрібна.

– 3 -

Існує достатньо свідчень, що з серпня 1939 року генерали і офіцери Генерального штабу Червоної Армії працювали по 15-16 годин на добу без вихідних і свят, часто залишаючись на ніч у своїх кабінетах. У кого великий кабінет, той міг мати навіть диван. Офіцерам рангом нижчим рекомендувалися три варіанти відпочинку:

а) сидячи на стільці особою в стіл;

б) на столі;

в) під столом.

Ближче до війни робота всього складу Генерального штабу стала практично безперервною, цілодобовою.

Генерал-полковник Л.М. Сандалов згадує: «Іван Васильович Смородинов був призначений на цю посаду з посади заступника начальника Генерального штабу. Працював він, як мені розповідали, не менше двадцяти годин на добу» (Л.М. Сандалов. На московському напрямку. М., 1970. С. 42).

Про це каже і сам Жуков: «Керівний склад Наркомату і Генштабу, особливо маршал С.К. Тимошенко, в той час працювали по 18-19 годин на добу» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 241).

Іншими словами, ще до німецького нападу Генеральний штаб РСЧА працював у режимі військового часу. Вище цього неможливо. В ході війни робочий ритм залишався таким же. Цікаво, що й після війни до самої смерті Сталіна робота Генерального штабу була настільки ж напруженою. А пленуми Центрального Комітету Комуністичної партії збиралися від випадку до випадку. За статутом - раз в три місяці. Але буйно цвіли, так би мовити, нестатутні відносини. Пленуми збирали і через чотири місяці, і через шість. А то й раз на рік. «На Восьмому з'їзді було встановлено, що протягом всього 1918 року, з моменту переселення уряду до Москви і до з'їзду Рад у грудні, не було жодного зібрання ЦК партії, і всі рішення за ЦК приймали удвох Ленін і Свердлов» (Б.И. Николаевский. Тайные страницы истории. М., 1995. С. 134).

Червона Армія створена в 1918 році. Жуков пише, що мозком Червоної Армії з перших днів її існування є ЦК. Але самі комуністи на своєму з'їзді встановили, що ЦК в тому році ніяких питань не обговорював, ніяких рішень не приймав і навіть жодного разу не збирався. І це в найдраматичніший період боротьби комуністів за владу над величезною країною.

І під час радянсько-німецької війни роль ЦК була точно такою ж. На час війни Центральний Комітет взагалі самоусунувся і затих. Як кажуть, не висовувався. Останній передвоєнний пленум ЦК - 21 лютого 1941 року,