Читати книгу - "Прокляття дому"

кожному подобається дивитися якийсь час на порожнечу. Можеш відпускати, — командує Артур до Доріс.

Евкаліптові дерева аж на глибину висушують грунт, вони забирають воду в інших рослин. А після лісової пожежі саме насіння евкаліптів проростає першим, витісняючи інші рослини. Евкаліпт періодично скидає сухі гілки і таким чином заощаджує воду та сприяє поширенню пожеж. Пожежі хоч і не добрі для кожного дерева зокрема, проте надзвичайно сприяють поширенню виду. Стовбури евкаліптів спалахують легше за інші дерева ще й тому, що дерево містить олію. Під стовбурами свіжо пророслих лісів ґрунт порожній, а земля — червоняста від пожеж. Листя евкаліпта шарудить незрівнянно гучніше за всі інші дерева, що їх Людвіґ коли-небудь у своєму житті чув.

Коли верба виросте і почне лоскотати довгими вітами рибу в воді, ти, коли знову приїдеш у гості до своїх двоюрідних братиків та сестричок, пам'ятатимеш, як допомагала посадити вербу, — каже бабуся Герміна до малої Доріс. До моїх двоюрідних братиків та сестричок? — дивується Доріс. Ніколи не знаєш, як воно буде далі, — усміхається Артур до своєї майбутньої невістки, Анни. Герміна озивається: Вони ще плавають у лоні Авраама. А їх можна впіймати, — цікавиться Доріс. Дурниці, — відказує Людвіґ, її дядько, і просить: Ходи, допоможеш мені. Вони притоптують землю навколо деревцятка. Парою черевиків великого розміру, придбаних у 1932 році за 35 марок, і парою босих дитячих ніжок. Дім. Рідна сторона. Еліот та крихітка Елізабет бігають перед струменем води з поливалки, що розхитується навсібіч, вода хляпає на них, вони тікають. Еліот зриває зі смокви листок і бризкає краплями води з нього на Елізабет. Елізабет також зриває листок і підіймає його до личка, щоб заховатися від старшого брата.

Доріс підіймає з землі декілька жолудів і кидає їх в озеро. Глянь — рибки, — показує вона дядькові Людвіґові на концентричні кола на воді. Вдалого кльову. Завтра в архітектора на будові вже буде квітка.

Людвіґ гукає: Що це у вас за гра? Закрившись фіговим листком, маленька Елізабет шепоче йому: Вигнання з раю.

Герміна та Артур, його батьки.

Він, тобто Людвіґ, першонароджений у батьків.

Його сестра Елізабет, одружена з Ернстом.

Донька обох, його небога Доріс.

А також його дружина Анна.

І врешті-решт діти: Еліот та крихітка Елізабет, названа на честь його сестри.

Ходімо, Доріс, — каже дідусь Артур, — наберемо води і піділлємо дерево, щоб добре росло.

Людвіґ добре знає, що відпочивати в евкаліптовому лісі — небезпечно, адже додолу часто падають сухі гілляки. Але йому так подобається слухати шум листя. Удома він любив грати на фортепіано. Удома він був фабрикантом сукна, як батько. А тут відкрив авторемонтну майстерню і спеціалізується на зчепленнях і гальмах. Тут його садівникові держслужбовець втикає у густу шевелюру олівець. Олівець тримається. Після того садівник отримує в паспорті штамп «С», тобто «colored», і заборону заходити в громадські парки. Відколи він, Людвіґ, тут, він ще жодного разу навіть не підійшов до фортепіано. Тут замість нього грає крихітка Елізабет, вона бере уроки музики і вчиться дуже швидко, так немов ще перед своїм народженням зуміла взяти з дому невагоме: музику.

Нагадай мені, як називаються гори на дні озера, — питається Доріс у дідуся. Які ще гори, — дивується Артур. Людвіґ пояснює, що Доріс розповідав про це садівник з ділянки ліворуч: Огіркова гора і Чорний Ріг, Кеперлінґ, Гоффте, Гола гора та Бульценберґ. І ще Міндахова гора. Гола гора, — повторює дівчинка і пирскає сміхом. Елізабет каже: Ото б мені таку пам'ять, як у мого брата. Від сусідів долинають звуки столярних інструментів, столяри вже практично завершили дах. Хайль. Вони збираються класти очеретяний дах, — каже Артур, батько. Може б, і вам про такий подумати, — додає він, — наприклад, для купальні. Побачимо, — відказує Людвіґ.

Вони з батьком оглядають, взявши із собою столяра, місце, на якому стоятиме купальня. Її найкраще буде збудувати метрів за десять від озера і не паралельно до берега, а злегка діагонально, щоб розвернути її до озера, немов до сцени. На ділянці імпортера кави і чаю, за парканом праворуч, уже звели цегляні стіни майбутнього першого поверху, в них залишено квадратні отвори для вікон і вихід на терасу врівні з землею, з тераси видно буде, залежно від місця перебування, або дім зсередини, або, навпаки, дерева й озеро. Людвіґ складає план проекту. А всередині хоча б одне двоповерхове ліжко і мийка, — вважає батько. Ми тут ніколи не ночуватимемо, батьку, — каже на це Людвіґ. Артур заперечує: Але ж це не забере забагато місця.

Людвіґ ляскає складеним проектом по комару, що всівся батькові на руку. Припиняється стукотіння ліворуч і совання кельмою по голій цеглі. Кінець робочого дня. Тут — твоя спадщина, — каже патріарх. Так, — відказує він, Людвіґ, — я знаю, — і кладе до портфеля проект купальні (довжина 5,5 метрів, ширина 3,8 метрів, стіни купальні: дерево, покриття даху: очерет) разом із прибитим комаром. Хтозна, можливо, цей комар, затиснений на німецькій полиці між паперами, перетриває довгі-довгі часи, а згодом, чом би й ні, можливо, навіть закам'яніє.

Вісім металевих паль, на них пластини, кожна складена з десяти дощок, від однієї палі до іншої щоразу одна плита, місток має довжину дванадцять метрів, його пофарбували чорною смоляною фарбою, щоб дерево надійніше трималося. Перш ніж ступити на місток, Анна бере Доріс на руки, вона боїться, що мала