Читати книгу - "Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України"

Деякі автори одночасно визначають їх і як критерії, і як вимоги, і як правила, і як засоби, ототожнючи ці поняття[81].

Нарешті, існує думка, що загальні засади призначення покарання — це чітко визначені в кримінальному законі загальні правила призначення міри покарання[82].

Якщо звернутися до семантичного значення термінів "критерій", "вимога", "положення", "розпорядження", "правило", то стає очевидним, що вони не тотожні, а отже, не можуть виражати сутність одного й того ж поняття. Так, "критерії" тлумачаться як "мірило оцінки, судження"[83], "правильна ознака для розпізнавання істини"[84]; "вимога" — як "прохання, розпорядження в рішучій категоричній формі"[85]; "положення" — як "зведення правил, законів, які стосуються чого-небудь"[86]; "розпорядження" — як "письмове розпорядження, наказ", а також як "пропозиція дотримуватися чого-небудь"[87]; а "правила" — як "положення, настанови, принципи, якими керуються"[88], "настанова, яку належить виконати"[89]. З такого тлумачення термінів випливає, що розуміння загальних засад як критеріїв, вимог, розпоряджень і положень, якими має керуватися суд, не суперечить поняттю загальних засад призначення покарання, однак не відбиває в повному обсязі всіх обов’язкових їхніх ознак, передусім керівне значення цих правил для діяльності суду[90].

Аналізуючи ст. 65 КК України, неважко помітити, що законодавець, по суті, говорить про правила. Це підтверджується такими формулюваннями: суд призначає покарання "у межах, встановлених…", "відповідно до…", "враховуючи…" та інше. Тому видається більш обґрунтованим визначення загальних засад призначення покарання як передбачену в кримінальному законі систему загальних правил, що ґрунтуються на принципах призначення покарання і є обов’язковими для суду в кожному конкретному випадку призначення покарання винному у вчиненні злочину для досягнення мети покарання.

Виходячи зі змісту ст. 65 КК України, необхідно визначити такі загальні правила призначення покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини цього кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину;

4) враховуючи особу винного;

5) враховуючи обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Загальними ознаками цих правил є те, що:

1) їх перелік вичерпним чином визначений у КК України (ст. 65);

2) вони мають загальний характер;

3) вони є обов’язковими правилами;

4) вони є системою правил, які мають ураховуватися судом у їх сукупності;

5) у них реалізуються принципи призначення покарання[91]: законність, справедливість, гуманізм, індивідуалізація покарання й економія заходів кримінально-правового примусу;

6) їх завданням є досягнення покаранням передбаченої законом мети.

Розглянемо ці ознаки докладніше.

1. Перелік загальних правил вичерпним чином визначений у кримінальному законі України (ст. 65 КК). Це означає, що суд, призначаючи покарання, кожного разу має виходити з положень ст. ст. 65–67 КК.

Вимога про закон як єдине джерело, що визначає загальні засади призначення покарання, має принципове значення: за змістом ст. 8 Конституції джерелом права в Україні є Конституція, яка має найвищу юридичну силу, а також закони та підзаконні акти. Частина 3 статті 3 КК України 2001 року визначає, що злочинність діяння, а також Його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Системний аналіз, зокрема, статей 8, 9, 92, 93 Конституції та ст. 3 КК України дає підстави стверджувати, що судовий прецедент не є джерелом права в Україні. Це виключає визначення обов’язковим правилом урахування судового прецеденту, постанов Пленуму Верховного Суду і пленумів вищих спеціалізованих судів та інше.

2. Правила призначення покарання мають загальний характер. Це означає, що вони містять у собі такі загальні положення, які мають значення в кожному випадку призначення покарання винному.

Не можна погодитися з О.В. Шидловським, який, досліджуючи проблему загальних засад за КК Білорусі, стверджує, що їх необхідно розглядати не як "загальні", а як "основні" правила