Читати книгу - "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"

мала, мальована жердина? 45

Мала, та не така, щоб не сягнути

Твоїх очей, не видряпати їх!

 

Гелена

Хоч з мене ви глузуєте, панове,

Та я прошу: не дайте їй покривдить

Мене. До сварок я не маю хисту,

Я дівчина плоха і несмілива.

Не дайте битись їй. І не гадайте,

Що я, як вища зростом, можу дати

Їй відкоша.

 

Гермія

О, знову! «Вища зростом!»

 

Гелена

Ой Герміє, не злися так на мене!

Згадай, що я тебе любила завше,

Твої секрети берегла, ніколи

Не скривдила тебе - хіба що нині,

Закохана в Деметрія, відкрила

Йому, що ви тікаєте в цей гай.

Подався він за вами, а мене

Кохання потягло за ним. Та він

Мене прогнав, погрожував набити,

Убити навіть. Відпустіть мене,

І я вернуся, навісна, в Афіни

І більше не ходитиму за вами.

Ти ж бачиш - я нехитра і сумирна.

 

Гермія

Та йди собі! І хто тебе тримає?

 

Гелена

Шалене серце, що зоставлю тут.

 

Гермія

З Лізандром?

 

Гелена

Ні, з Деметрієм.

 

Лізандр

Не бійся,

Вона тебе покривдить не посміє.

 

Деметрій

Авжеж - хоч би і ти їй помагав.

 

Гелена

О, з нею не жартуй, як розізлиться:

Вона була ще в школі забіяка,

Хоча й мала, але несамовита.

 

Гермія

Ізнов «мала»? Ти інших слів не знаєш?

Не дозволяйте їй шпильки пускати!

Пустіть мене до неї!

 

Лізандр

Геть, курдупко!

Недоростку, недоноску плюгавий!

Ти, намистинко!

 

Деметрій

Ба який завзятий!

Але тебе ніхто за це не просить.

Облиш, не смій Гелену захищати

І їй своє показувать кохання,

Бо пошкодуєш.

 

Лізандр

Вже ніхто не держить

Мене. Як не боїшся - йди за мною,-

Побачимо, хто більше має права

На осяйну Гелену - ти чи я.

 

Деметрій

Я - за тобою? Ні, йдемо пліч-о-пліч!

 

Лізандр і Деметрій виходять.

 

Гермія

Це через тебе все, небого, сталось

Куди? Стривай!

 

Гелена

Тобі не вірю я,

Тебе жахається душа моя.

Хай битися твоя рука меткіша,

Та в мене ноги довші, я прудкіша.

(Втікає)

 

Гермія

Що далі, то пригода ця чудніша.

(Виходить)

 

Оберон і Пак виступають наперед.

 

Оберон

Це все твоя вина. Ти знов наплутав -

Чи, може, вмисне каверзу підстроїв?

 

Пак

Повірте, Князю тіней, схибив я.

Чи ж не сказали ви самі, що маю

Його впізнати по вбранні афінськім?

Отож усе як треба я зробив:

Афінцю очі соком закропив

І думаю, що вийшло все на славу,

Бо з цього добру маємо забаву.

 

Оберон

Вони шукають місця для двобою.

Йди, Робіне, і огорни їх млою,

Чорнішою, ніж Ахерон 46 самий,

І небо й зорі чорнотою вкрий,

А забіяк заплутай серед мли

Так, щоб вони зійтися не змогли.

Лізандрів голос часом удавай -

І ним Деметрія дражни та лай,

А потім під Деметрія підшийся.

Води, ганяй їх - і того добийся,

Щоб олово влилось до їхніх ніг

І там їх сон, брат смерті, переміг.

А потім сонному Лізандру очі

Ти чудодійним соком спритно змочиш,

Щоб квітки нашої предивна сила

Зір стуманілий знову прояснила.

Прокинувшись, усю оцю ману

Він матиме за марний виплід сну.

Хай до Афін вертаються коханці,

Поєднані до скону наостанці.

А поки справа скінчиться твоя,

Я випрошу в Тітанії хлоп’я,

Їй очі відчарую від полуди,

І знову запанує мир повсюди.

 

Пак

Спішімо ж, пане: мало в нас хвилин.

Дракони ночі вже беруть розгін, 47

І світить онде вісниця Аврори. 48

Вона позаганяє духів скоро

На цвинтарі. А ті, чий вічний дім

На роздоріжжі 49 чи на дні річнім,

Уже вернулися в свої постелі -

Свою ганьбу ховать в сирій оселі:

Вони жахаються ясного дня,

І темна ніч їм подруга й рідня.

 

Оберон

Ми духи зовсім іншої породи:

Як часто я на ловах супроводив

Саму Аврору і блукав гаями,

Аж поки сходу відчинялись брами

На обрії, й проміння золотило

Нептунові зелено-сині хвилі.

Проте не гайся: треба любо-мило

Скінчити до світанку наше діло.

(Виходить)

 

Пак

Туди й сюди, туди й сюди,

Водитиму туди й сюди.

Попоходи, попоходи:

Водитиму туди й сюди.

Ось уже один іде.

 

Входить Лізандр

 

Лізандр

Деметрію! Де ти, чванько чаїшся?

 

Пак

(Деметрієвим голосом)

Я тут! Виходь, поганцю! Чи боїшся?

 

Лізандр

Іду!

 

Пак

(Деметрієвим голосом)

Гайда сюди, бо тут рівніше!

 

Лізандр виходить.

Входить Деметрій.

 

Деметрій

Озвись, Лізандре! Йди сюди скоріше!

Мовчиш? Утік, нещасний страхопуде?

Ти де? В кущах? Виходь, бо гірше буде!

 

Пак

(Лізандровим голосом)

Ти, зайцю, хвалишся перед зірками,

А битися збираєшся з кущами?

Виходь, хлопчиську! Виломлю лозину,

Бо ти меча не гідний, сучий сину!

 

Деметрій

А, ось де ти?

 

Пак

(Лізандровим голосом)

Мерщій іди за мною,

Це місце не годиться для двобою.

 

Виходять.

Входить