Читати книгу - "Від любові до ненависті, Крістіна Жиглата"

Розділ 7

 

 

Макс іде. Через двері. Як нормальна людина. А я починаю неспокійно ходити по кімнаті і думати про те, що він мені розповів.

Мій батько обманщик та бандит, займався незаконною справою, заробляв великі, брудні гроші… А ми за них жили. Причому шикарно жили.

Мені якось стало соромно та гидко. Жити за гроші, зароблені від збуту наркоти та зброї… Від чоловіка, який по клацанню пальців міг позбавити життя будь-якої людини.

Тепер я зовсім не шкодувала про те, що нашого будинку, квартири, машини та грошових заощаджень довелося позбутися. Це брудні гроші, здобуті нечесним шляхом, тому залишитись без них краще, ніж знати, як їх заробили та продовжувати жити на них.

Тато-тато…

Як же так?

Ти завжди був таким особливим, добрим…

Досі не можу повірити, що все сказане Ярим, правда. Але, на жаль, це було так, оскільки в моїй пам'яті залишилося багато пережитих моментів, які були справжнім доказом. Батько обманював маму, обманював нас і займався жахливими справами. Тепер нам загрожує небезпека, і лише я могла щось змінити.

Цієї ночі я так і не могла заснути... Так було хвилююче і тривожно. Побродивши по спальні деякий час, я вирушила в кімнату мами з намірами відшукати необхідні документи з доказами.

Коли ми продали наш будинок і почали займатися переїздом до нової квартири, на жаль, взяти всі речі не вдалося. Щоб найняти машину, яка змогла б перевезти  необхідні меблі, причому в схудлий район нашого міста, довелося заплатити чималеньку суму. Багато в машину не влізло. Зі своїх численних речей, я змогла зібрати лише дві сумки. Машка теж. Деякі речі батька взагалі довелося залишити. Все, що не вдалося продати, і ми не змогли взяти з собою, залишилося в сусідньому гаражі, який нам люб'язно надала подруга мами.

Але перш ніж вирушити на пошуки  до цього гаражу, потрібно було перевірити ті речі батька, які мама взяла з собою. А це було дві картонні коробки, які були акуратно упаковані і стояли на дні маминої шафи. І поки мами не було вдома, я мала перевірити ці коробки, щоб потім, не викликати непотрібних питань.

Коробки були набиті документами батька, нашими сімейними фотографіями, якимись листами. Я переглянула кожен аркуш, вчитувалася в усі рядки, уважно вивчала все, що потрапляло до моїх рук… Але так нічого підозрілого і не знайшла.

Мені вдалося розібрати одну коробку, потім настав світанок. Незабаром мала прийти мама, і я почала прибирати за собою. Другу, не розпаковану коробку я віднесла до себе в кімнату і сховала під ліжком. Її я хотіла переглянути трохи пізніше, коли мама засне або знову піде на роботу.

Як тільки я сховала коробку під ліжко, двері в спальню відчинилися і в отворі з'явилася сонна Машка. Її волосся було неохайно скуйовджене, піжама пом'ята, а величезний плюшевий ведмідь, з яким вона постійно спала, був затиснутий в її руці догори лапами.

Окинувши здивованим поглядом наше ліжко (досі акуратно застелене), яке ми з сестрою ділили на двох, вона підійшла до нього і впала на м'яку постіль. Кілька секунд вона лежала мовчки, після чого різко відсторонилася і глибоко вдихнула запах покривала, до якого ще недавно притискалася носом.

- Чим це пахне? - Запитала охриплим після сну голосом.

Я обдарувала сестру здивованим поглядом.

- Постільна білизна мінялася вчора... Чим вона ще може пахнути, як не пральним порошком? – пирхнула, піднімаючись на ноги. До цього я сиділа на підлозі біля ліжка, намагаючись сховати величезну коробку. На щастя, я встигла вчасно і Машка нічого не помітила.

- Це не порошок..., - продовжила Машка, знову понюхавши покривало. – Тут пахне порфюмом… Чоловічим, дорогим парфумом… Причому, моїм улюбленим…

- Маш, що ти несеш, га?! - кинула невдоволено, відвертаючись від сестри і нервово прикушуючи нижню губу. Адже я знала, що на нашому ліжку лежав Ярий… І так, він справді дуже смачно пах… Дорогим, дуже смачним парфумом.

Машка завжди мала гарний смак і запах. До того ж, ми виросли в розкоші, могли за версту розрізнити якісь дорогі речі. Парфум Ярого не був винятком. Його я відразу внюхала, як тільки він наблизився до мене під час першої нашої зустрічі. Машка теж могла на той момент відчути запах Ярого, тому зараз була загроза викриття.

- Понюхай, тут пахне дорогим парфумом! - кинула вона, сівши в ліжку і притиснувши до грудей ведмедя.

Я невдоволено закочую очі до стелі, потім наближаюся до сестри і, взявши її за руку, різко стягую з ліжка.

- Так... Ану вистачить дуріти! Давай у душ і допоможеш мені готувати сніданок! Скоро мама прийде, — підганяю її, відбираючи у сестри ведмедя та відкидаючи його на диван.

Машка невдоволено надує губки, примхливо схрестивши руки на грудях.

- Але ж учора в нас ще залишалася їжа!

- Вже ні, - заперечую. - Вчора я забула все сховати в холодильник, і вона пропала, - вигадую, знову підштовхуючи сестру до дверей.

- Блін… Рорі! Я не хочу готувати! Ти ж знаєш, як я не люблю цього! – обурилася вона.

- Я теж не люблю… Але треба. Більше ми не маємо прислуги. А тобі теж час вчитися... Коли заміж вийдеш, хто твоєму чоловікові їжу готуватиме, га?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍