Читати книгу - "Новорічний поцілунок , Міра Лей"

Розділ 11

Зранку прокидаюся уже по закономірності втомленою та не виспаною. А дальше все як завжди, зарядка, ранкова пробіжка та збори в універ. 

Сьогодні у мене змін в кафе немає тому, це хороша можливість на кінець добити цю курсову. Ще вчора, мила бібліотекарка, порадила сходити у міську бібліотеку, там книг набагато більше, і ймовірно я там знайду більше необхідної інформації. Та в один момент усі мої плани полетіли коту під хвіст. 

- Дівчата, сподіваюся ніхто не забув, що сьогодні ми всі їдемо в клуб! - запитала  Настя, після закінчення першої пари. 

- А нам можна? - поцікавилися хлопці із задніх рядів. 

- Ні, це вечірка тільки для дівчат! - голосно скомандувала староста, а тоді серйозно звернулася до дівчат - Столик я замовила на 9 годину, а адресу скину всім на вайбер. 

Я зовсім забула, що наша староста сьогодні святкує свій день народження.  І з нагоди цього свята, вона запросила усіх дівчат групи в клуб. Звичайно, першочергово мала іти вся група, та після розставання Насті з нашим одногрупником Вовою, дівчина вирішила зробити дівич-вечір. Не можу сказати, що ми подруги, та як людина вона не погана. 

Про те, що відмови не приймаються дівчина попередила відразу. Якщо ми хочемо добре здати сесію, то всі повинні бути присутні. 

Я звичайно, практично всі предмети здаю сама, про те, староста часто прикривала мене коли хворіла бабуся або коли мені терміново потрібно було, вийти на роботу в кафе. 

- Щось я не бачу радості на твоєму обличчі! - весело запитав Паша - Нарешті, трохи відпочинеш і відірвешся на повну. 

- На сьогодні, у мене були трохи інші плани - тихо бурмочу. 

- Цікаво? 

- Планувала сьогодні піти в міську бібліотеку, пошукати більше інформації для курсової, а то у нас, практично нічого не знайшла - швидко пояснила, потираючи лоба рукою. 

- Я так розумію, Аня до тебе не додзвонилася! - запитує друг загадково посміхаючись. 

- Аня? Ні! А вона дзвонила? - спантеличено запитую, дістаючи свій телефон із рюкзака. 

І справді, дівчина дзвонила декілька раз, а я не чула. Телефон був на беззвучному режимі. 

- Хотіла, повідомити тобі хорошу новину! - радісно почав хлопець, спостерігаючи за моєю реакцією - Здається, вона знайшла книгу, яку ти шукала! 

- Що? - не вірячи власному щастю пропищала я, а тоді підозріло запитала - А ти звідки знаєш? 

- Е, та вона до тебе не могла додзвонитися і набрала мене! - трохи розгублено пояснив хлопець. 

- А ви вже і номерами встигли обмінятися? - запитую весело підморгуючи. 

- Та, просто... ! - чухаючи потилицю щось бурмотів одногрупник. 

- Припини, Аня хороша дівчина! І я буду рада якщо у вас все складеться - на ці слова, хлопець лише посміхнувся, а тоді в аудиторію зайшов викладач і прийшлося завершувати розмову. 

Паша і справді не збрехав, після пари я зустрілася з Анею в холі, і вона повідомила не реально круту новину. Її старості таки вдалося знайти книгу. 

В цей момент я відчувала себе дуже щасливою людиною, і навіть пихата морда мажора не могла зіпсувати мені такий хороший настрій, який до речі весь цей час не зводив з мене очей. Нехай знає, що я можу обійтися і без його допомоги. 

На цьому, хороші новини для мене не закінчилися. Викладач з англійської мови, захворів і нас відпустили з останньої пари. Саме тому,  я швидко повернулася додому і трохи перекусивши, взялася за написання своєї, багатостраждальної курсової. 

Мушу визнати, що книга й справді дуже хороша! У ній, я знайшла багато необхідної інформації. І уже до сьомої години вечора, моя курсова була практично готова. Залишилося все добре перевірити і написати висновок. Та цим я займусь уже завтра. 

Зараз мені необхідно, привести до ладу своє волосся, і швидко збиратися на день народження старости. 

Голову я помила завчасно, оскільки розуміла, що моє довге волосся скоро не висохне. Сушити феном, забрало б, у мене багато часу і сил. Саме тому, я трохи підсушила корені, надаючи їм об'єму.  І плойкою підкрутила локони, де-не-де, вони втратили свою форму. 

Ось така кучерява шевелюра, мені дуже подобалася, це один з небагатьох подарунків які мені дістались від мами. Та на жаль, я рідко його розпускаю. Усе на що, у мене вистачає сил, так це швидко прийняти душ і лягти спати, зранку прокидаючись з великим кублом на голові. 

Та і нагоди розпускати волосся немає. На роботі нам не дозволяють, в універ якось немає бажання, а на побачення мене ніхто не запрошує. Я тільки в клуб іду в друге за своє життя! 

Я нанесла легкий макіяж, оділа чорні джинси та блузку темно синього кольору, і якраз була готова коли подзвонила Оля, моя одногрупниця. 

Ще сьогодні після закінчення пар, я домовилися з трьома одногрупницями які живуть в моєму районі, що на вечірку ми поїдемо разом. Таксі на чотирьох вийшло набагато дешевше. Що в моєму становищі не могло не радувати. 

Та як тільки, ми вийшли з автомобіля і я глянула куди нас привіз таксист. То просто впала в ступор, не вірячи власним очам. Це був той самий клуб, в якому я ще зовсім недавно святкувала Новий рік. 

- Настя казала, що це найкрутіший клуб нашого міста, і нам дуже пощастило сюди потрапити - шептала мені на вухо Маша, не правильно розцінюючи мою реакцію. 

Клуб як і минулого разу, зустрів нас великою кількістю людей та гучною музикою. Мимоволі, в голову лізли спогади з новорічної ночі. Та найдивніше те, що всі спогади пов'язані тільки з Соколовським, а точніше наш поцілунок. З цього моменту про Андрія я згадувала з кожним днем, все рідше. 

Усі мої одногрупниці були дуже красиві та нарядні, на секунду, серед усіх дівчат тільки я прийшла у джинсах. Інші  були одягнуті у відверті плаття, короткі спіднички та спокусливі шортики. І неодмінно на високих підборах. На відміну від мене, я взула зручні короткі чоботи на шнурівки. І зовсім не шкодую про свій вибір. Проте, й мені дісталася доля компліментів. 

- Катя! Це твоє природне волосся? - поцікавилась Іра, одна з моїх одногрупниць, як тільки ми привітали іменинницю і присіли за наш столик. 

- Так! - коротко відповідаю. 

- Справді, дуже красиве! Я завжди мріяла про таке! Ага, таке об'ємне і довге, клас! - посипались компліменти з усіх кутків столу. 

- О, Боже! Дівчата! - почала пищати Аліна, привертаючи усю увагу до себе  - Просто подивіться, хто тут! - я повернула голову і просто завмерла від здивування. Через стіл від нас сиділа компанія хлопців, серед яких був, винуватець моїх недоспаних ночей. 

- Настя! Це буде найкращий твій день народження! Так, я зараз повернусь! - впевнено заявила дівчина потягаючи своє декольте нижче. А тоді, спокусливою ходою повиляла в сторону хлопців. 

Усі дівчата з цікавістю спостерігали за спробою одногрупниці, спокусити Правйдів.
Я ж, не рухомо сиділа намагаючись зрозуміти, де так нагрішила в цьому світі. 

Чому? Ну чому? Ми повинні були прийти саме в цей клуб, і саме в той час, коли й Соколовський! Сама не розумію чому, знову повертаюся й зустрічаюся з чорним поглядом мажора. І в цю ж, секунду наче обпікаюся, та швидко повертаюся назад. 

- Чорт! Навіщо я повернулася? - тихо сварю сама себе. 

І не встигла я ще відновити своє шалене серцебиття, після пекучого погляду Влада, як дівчата підозріло оживилися. Ще секунда, і я просто забуваю як дихати, оскільки бачу як, Аліна в компанії Прайдів направляється до нашого столика. І як би мені не хотілося, щоб серед них був Соколовський, та там на горі з мене наче хтось знущається... 

Компанія з чотирьох красивих і статних хлопців зупинилися біля нашого столика. Всі вони були як на підбір, наче з обкладинки модного журналу. Та мушу визнати, що в Соколовського була перевага, практично по всіх критеріях. Краса, сила, мужність, і головне впевненість, яка просто віяла від нього. 

Мажор, підійшов один з перших і зупинився навпроти мене. Від його прямого погляду мені хотілося чимось прикритися. І я що сили намагалася дивитися будь-де, тільки не на нього. 

- Привіт дівчата! - весело почав білявий хлопець, я бачила його в стінах нашого універу, та імені не пам'ятаю - Чули у вас тут круте свято намічається! А хто в нас іменинниця? - Настя, швидко заметушилася, кокетливо представляючись. 

- Можливо всі дами представляться? - почувся знайомий голос, і я мимоволі глянула на хлопця, він як і раніше не зводив з мене погляду. І можливо я себе накручую, та складалося враження, що ці слова він адресував саме мені. 

Ну і звичайно, моїх одногрупниць двічі просити не треба, дівчата одна за одною почали називати свої імена. 

Пригадую, що хлопець при попередніх наших зустрічах уже запитував як мене звати, тоді я не відповіла. Та і зараз бажання відповідати немає, проте просто проігнорувати його, при такій великій кількості людей, при чому не помітно, не вийде. 

Саме тому, коли практично усі дівчата представилися, я не придумую нічого кращого як просто втекти. Перед тим  шепнувши на вухо одногрупниці, що вибіжу в туалет. 

Зараз, я не впізнаю себе, я ніколи не була з лякливих. Та цей хлопець якось дивно впливає на мене. Я не можу контролювати себе. 

В туалеті, як на диво була велика черга, а оскільки мені туди не треба, я вирішила прогулятися по клубу і пошукати місце де буде менш людно. 

Я пройшла коридор і потрапила в зал, де ми з друзями святкували новий рік, вірніше вони святкували. 

Я обережно присіла за барну стійку, і замовила персиковий сік, на більше у мене просто не вистарчило б, грошей. А тоді дістала телефон і швидко набрала повідомлення Паші, що уже готова їхати додому. 

Ще сьогодні після пар, Паша пообіцяв що забере мене з клубу. На моє щастя, в одногрупника сьогодні до пізна тренування і його зал неподалік від клубу. 

Це місце, навіяло на мене багато спогадів. Поглядом я знайшла наш столик, який зараз був зайнятий веселою компанією. А тут, ми цілувалися з Соколовським... 

Так, стоп! Достатньо Катя! Скільки можна згадувати цього мажора. Ідеалізувала собі хлопця, повелась на обгортку, зациклилась на ньому, хоча він напевно, вже наступного дня, навіть не згадав про мене. Все! Пора збиватися з цього хлопця! 

- Тобі говорили, що у тебе дуже красиве волосся? - по заду почувся знайомий голос, від якого по тілу пройшли мурахи, я швидко повернула голову й опинилася всього в декількох сантиметрах від обличчя Соколовського. 

Хлопець не зводив з мене свій темний погляд. Розглядав так, наче намагався щось прочитати. Я ж завмерла від такої близькості, в цей момент, здавалося я і зовсім перестала дихати. Та все ж, взявши себе в руки, знову повертаюся до хлопця спиною. 

- Звичайно! Кожного дня чую! - відповідаю якомога рівнішим голосом. 

- Отже, Катерина Стрілецька! - самовпевнено заявляє мажор, сідаючи поруч зі мною. 

- Звідки ти...? - я хотіла запитати як він дізнався моє ім'я, та трохи подумавши зрозуміла, що відповідь буде очевидною. Проте, хлопець все ж, відповів. 

- Твої одногрупниці виявилися дуже бесідливими! 

- Хто б, сумнівався! - бурмочу собі під ніс. Вони цим хлопцям продали б, і рідну матір, не те що.... мене. 

-Бачу, наша компанія тобі не дуже приємна? 

- Не люблю багатих і самовпевнених мажорів! - випалюю правду, я ще досі не забула історію з книгою. 

- А ти з почуттям гумору! 

- Хто сказав, що це жарт? - весело відповідаю, допиваючи свій сік - Краще поясни, що ти тут робиш? Думаю, в компанії моїх одногрупниць, тобі буде веселіше! 

- Розумієш, в чому справа! - повільно видихаючи почав хлопець - Декілька тижнів тому, я зустрів дівчину, у цьому ж, клубі! З цього моменту, намагаюся її знайти! - після цих слів, моє серце пропустило декілька ударів, я здивовано переводжу погляд на хлопця, який з цікавістю розглядає мою реакцію. 

- Що ж! Мені уже пора! - нервово кажу піднімаючись з крісла, на щастя в цей момент прийшла смс від Паші. Він уже чекав на мене біля виходу - Удачі в пошуках! - я натягнула милу посмішку і щосили рвонула до виходу. 

- Не так швидко! - не встигла я зробити й декількох кроків, як Влад наздогнав мене, схопивши за руку. 

- Соколовський, чого тобі? - нервово просичала я - Здається ти, шукав когось! Так в перед! Чого до мене пристав? 

- Вже знайшов! - впевнено заявляє мажор і в цю ж, секунду впивається своїми губами в мої! Дежавю!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍