Читати книгу - "Коли війна стане спогадом, Нік Гравіско"

8.Зерновий прорив

Ще на самому початку здійснення післявоєнних реформ урядом було засноване підприємство основною метою якого стало розбудова нової індустрії потужних зерносховищ в Україні. Розрахунок був зроблений на те, що враховуючи наявні можливості вирощування зернових, експортний потенціал та можливий влив на світовий ринок зерна Україна поставили за мету створити найбільші в світі зернові сховища та мати змогу як акумулювати великі обсяги зерна так і здійснювати його переробку. Спочатку був реалізований пілотний проект в одному з регіонів, а вже згодом було прийнято рішення про побудову цілої мережі суперсучасних  пов’язаних між собою зерносховищ, загальною місткістю до семи середньо-українських урожаїв зернових, що дещо нагадувало давні біблійські події.

На початку, перед цим проектом ,урядом ставилося дві мети – запустити будівну галузь України, так як проект був досить капітало- та ресурсномісткий і створював високий попит на будівельному ринку і ринку будівельних матеріалів, а друга мета була в тому, що Україна хотіла якомога більше впливати на ринок зернових в світі, впливати на експортні ціни шляхом регулювання пропозиції зерна, та врешті з іншими потужними виробниками зерна реалізувати давній задум про створення так званого «зернового ОПЕК». Спочатку цей проект починав реалізовуватися саме як зерносховища, проте вже в процесі реалізації, були внесені зміни і ці зерносховища перетворилися на окремі виробничі зони по продукуванню різноманітних продовольчих товарів,  в склад цих виробничих зон були інтегровані як зберігання зерна так і його первинна переробка, а згодом були побудовані потужності по випуску продовольчих товарів, що реалізовувались кінцевому споживачу по всьому світу.

Окремо необхідно сказати, що представляли із себе ці потужності – підземна частина була призначена для зберігання зернових та перероблених товарів, вона була, в тому числі, обладнана автономними системами живлення – електроенергія, водопостачання і водовідведення, потужна захищена система вентиляції та таке інше. Також дані підземні сховища містили багато так званих непрофільних приміщень які можна було легко обладнати під бомбосховища, підземні госпіталі та школи. Також ці приміщення містили потужності, що давали змогу протягом  довгого часу виробляти енергію з біоматеріалів (в першу чергу зернових), та забезпечувати цією енергією всю промислову зону. Самі потужності по зберіганню зерна були спроектовані та побудовані таким чином, щоб в досить короткий термін на цих площах можна було розмістити велику кількість людей для доволі довгого перебування в цих приміщеннях.

Тобто це вже був не суто комерційний проект, а національний проект який окрім комерційної складової в мирний час виконував би без пекову функцію по збереженню життів людей під час бойових дій. Звичайно цей додатковий функціонал дещо здорожчував  проект, але України була травмована недавньою війною і знала ціну безпеки і виживання для простих людей, тому люди дуже схвально поставилася до такої ідеї і до такого проекту, і в майбутньому це ще зіграє надважливу роль в історії України та загалом людства.

Також нагорі та навколо цих потужних зерносховищ були побудовані переробні підприємства, в основному це були борошномельні заводи, а також підприємства по виробництву їжі довгого зберігання. Знову ж таки за роки війни Україна стала одним із світових лідерів у виробництві їжі довгого зберігання, так як була вимушена довгий час забезпечувати свою армію сухими якісними харчами, так званими «сухпайками». Зберігання готової продукції проводилось також на потужностях підземних зерносховищ.

Такі багатофункціональні потужності були побудовані по всій території України, та розміщувались майже біля кожного більш-менш великого населеного пункту, це були цілі  переробні та виробничі бізнес-кластери, що відігравали велику роль в економіці регіонів та населених пунктів.

Окремо слід відзначити систему транспортної комунікації між цими підприємствами, вона була збудована по принципу підземного пневмотранспорту або Hyperloop і була надзвичайно швидкісна та надійна, згодом ця система буде інтегрована до загальної транспортної системи України та суттєво прискорить і здешевить переміщення людей і товарів в Україні. Допомогли в побудові такої системи звичайно підземні дрони, без їх участі цей проект був би неможливим.

Отже об’єднана система таких підприємств стала найпотужнішим економічним суб’єктом  в Україні, такої мережі високотехнологічних сховищ і виробничих потужностей по продукуванню продовольства не мала жодна країна в світі, наявність таких потужностей досить швидко і суттєво почала впливати на світовий ринок продовольчих товарів, а Україна набула суттєвого впливу на світові продовольчі ринки та часто своїми діями фактично визначала ціни на ту чи іншу продовольчу продукцію.

Завдяки великим потужностям по зберіганню зерна Україна мала змогу в урожайні роки скуповувати надлишки зернових та інших культур, не даючи цінам занадто падати, а в не урожайні роки Україна виходила з інтервенціями на ринки, стримуючи занадто зростаючі ціни та стабілізуючи ринки, виступаючи фактично гарантом світової продовольчої безпеки.

Україна закуповувала, зберігала і переробляла в своїх зерносховищах не тільки своє зерно, вона стала фактично основним зерновим хабом Євразії, до якої стікалися всі зернові і багато продовольчих потоків, як з територій колишньої РФ, так зі східної Європи та південних країн. Завдяки переробним потужностям, зручній логістиці, та гнучкій ціновій політиці Україна через деякий час стала контролювати фактично 50% долю всього світового експорту зернових культур та продуктів переробки зерна.

Але це був тільки початок, українській уряд вів стимулюючу політику по відношенню до бізнесу, метою якої було спонукати бізнес проводити глибинну переробку будь-яких сировинних матеріалів, що вироблялися або добувалися в Україні і продавати вже кінцевий продукт  для споживача, як на зовнішніх ринках так і на внутрішньому ринку України.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍