Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 9: Кроки у невідоме

Того ранку, коли Єва прокинулась, їй здалося, що все навколо стало іншим. Вона вже не була тією дівчиною, яка намагалась контролювати кожну ситуацію. Вона більше не намагалася приховати свої почуття чи ставити стіни між собою та іншими. Вона вже знала, що не все можна пояснити словами, але й не варто бігти від цього невідомого, яке на неї чекало. І хоча це був лише один ранок, ця внутрішня зміна відчувалась значно сильніше.

З Марком вони більше не приховували те, що відчували. Спільні прогулянки стали для них своєрідним ритуалом — можливістю ділитися думками, не шукаючи правильних слів, не боячись тиші, яка іноді була між ними. Це була простота, яку вони обидва почали цінувати. Проте Єва не могла позбутися відчуття, що між ними є ще щось, що не можна описати. Якась невидима межа, яку вони ще не переступили.

У класі все залишалося як раніше: уроки, домашні завдання, друзі. Та все одно, коли Єва поглядала на Марка, її серце відчувало щоразу більший пульс. І хоча вони більше не шукали таємничих слів чи визнань, щось між ними було. Невідоме, загадкове, але справжнє.

В один з тих днів, коли вони сиділи на лавці біля школи, Марк раптом звернувся до Єви:

"Єво," — його голос був серйозним, але з м'яким відтінком, "що ти думаєш про те, щоб зробити наступний крок?"

Єва подивилась на нього з подивом. Вона не очікувала такої прямої розмови. Її серце затремтіло, коли вона зрозуміла, що Марк, схоже, має на увазі не просто зміни в їхньому спілкуванні, а й щось більше. Щось, що може змінити їхні стосунки раз і назавжди.

"Я не знаю... що ти маєш на увазі?" — запитала вона, хоча і сама почала відчувати, що вже готова до якихось змін. Але вона не була готова одразу відповісти.

Марк підійшов ближче і, не відводячи погляду, сказав:

"Може, настав час не просто тримати все на відстані? Чи готова ти відкрити більше?"

Ці слова були для Єви, як виклик. Вона розуміла, що це момент, коли вони можуть або залишитися на старому рівні і не змінювати нічого, або зробити крок у невідоме, де вже не буде місця для сумнівів.

Вона заплющила очі, зібрала всі свої думки в одну миттєвість, а потім сказала, вже не намагаючись приховати свої відчуття:

"Я боюсь... Але я думаю, що готова."

Марк усміхнувся, і Єва побачила, як його очі сяють. Вона знала, що в цей момент він теж готовий. Вони обидва були на порозі чогось нового, але не хотіли відступати.

"Тоді давай зробимо це разом," — сказав він тихо, і його рука знайшла її, обережно торкаючись пальців.

Цієї миті Єва відчула, що все, що відбувається між ними, стало справжнім. Не просто моментом або ілюзією. Це було щось більше — щось, до чого вони обидва йшли, намагаючись зрозуміти один одного, побороти страхи і дати шанс тим почуттям, які рвались назовні.

Наступного дня після школи вони вирушили до того самого кафе, де часто проводили час разом. Єва намагалася виглядати спокійно, але всередині відчувала, як її серце б’ється частіше. Вона не знала, що точно зміниться після цієї розмови, але вона відчувала, що це стане новим початком для їхніх стосунків.

Вони сиділи за столиком, і цей раз вони мовчали не з незручності, а з певним відчуттям: вони знали, що цей момент є важливим.

"Єво, я хочу, щоб ти знала," — почав Марк, дивлячись їй в очі. "Я готовий йти далі. І я хочу, щоб ти теж була готова."

Єва дивилася на нього і відчула, як всі її сумніви почали відступати. Вона могла тільки кивнути, розуміючи, що це той момент, коли вони більше не повинні приховувати нічого, коли кожен крок буде приводити їх до нових почуттів.

"Я готова," — сказала вона, і її голос звучав твердо і впевнено. Вони обидва знали, що зараз уже не було повернення назад, але це не лякало їх. Це, навпаки, було обіцяним шляхом до чогось важливого і справжнього.

Їхні руки зустрілися на столі, і на цей раз Єва не намагалася відсунути їх. Вони були готові, і це було найголовніше.

Наступні тижні були сповнені змін. Єва відчувала, як її серце відкривається для Марка. Вони стали проводити більше часу разом, не соромлячись своїх почуттів. Від тих перших кроків, коли все здавалося таким невизначеним, вони перейшли до більш чітких і ясних відносин. Вони стали парою. І хоч це було нове і часом страшне для Єви, вона більше не боялася. Тепер вона знала, що коли ти відкриваєш своє серце комусь іншому, ти отримуєш не тільки ризик, а й найцінніший подарунок — справжнє кохання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍