Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

— Цей тиждень видався таким метушливим — і Рада, і мої службові справи…

— І ти мене вибач. Я розумію, Метью, чому тобі не хочеться, щоб тут був Джек, але я не могла його проігнорувати. Він був голодний і йому було боляче.

— Знаю, — сказав Метью, притягуючи мене до себе так, що моя спина міцно притулилася до його грудей.

— А чи була б твоя реакція іншою, якби ми зустріли того хлопця на вулиці сучасного Оксфорда? — спитала я, вдивляючись у вогонь, щоб не зустрічатися поглядом зі своїм чоловіком. Увесь час після інциденту з Джеком із моєї голови не йшло запитання: що стало причиною такої поведінки Метью — чисто вампірська генетика чи просто мораль Єлизаветинської доби?

— Мабуть, ні. Вампірам нелегко жити серед теплокровних, Діано. Якщо немає емоційного зв’язку, то теплокровні для нас — лише джерело поживних речовин, і не більше. Жоден вампір, хоч яким би цивілізованим та вихованим він не був, не зможе довго пробути в компанії теплокровних або поблизу і не відчути при цьому бажання підхарчуватися ними. — Його прохолодний подих торкнувся моєї шиї, лоскотнувши те чутливе місце, яке Міріам загоювала своєю кров’ю після рани, що завдав мені Метью.

— Щось не схоже, щоб ти мав бажання підхарчитися мною. — Я не бачила ознак того, що Метью доводилося боротися з цим імпульсом, до того ж, свого часу він навідріз відмовився дослухатися поради свого батька і надпити мою кров.

— Зараз я навчився керувати своїми інстинктами та пристрастями набагато краще, ніж коли ми зустрілися вперше. Тепер моє бажання твоєї крові — це не стільки питання харчування, скільки домінування. Харчуватися тобою тепер, коли ми спарувалися, означало б головним чином утвердження мого панування.

— Для цього ми маємо секс, — невимушено мовила я. Метью був щедрий та вигадливий коханець, але явно вважав спальню тим місцем, де він має панувати безроздільно.

— Перепрошую, я щось не зрозумів? — іронічно підняв брову Метью.

— Секс і домінування. Саме це сучасні люди й вважають основою стосунків з вампіром, — пояснила я. — Їхні історії повняться несамовитими самцями-вампірами, які спочатку кидають жінок собі на плече і тягнуть їх у ліжко, а вже потім запрошують на вечерю та залицяються до них.

— Кажеш, вечеряють і залицяються? — отетеріло спитав Метью. — А вже потім…

— Еге ж. Ти б бачив, що читають подруги Сари в Медісонському кагалі. Вампір зустрічає дівчину, вампір кусає дівчину, дівчина ошелешено дізнається, що вампіри дійсно існують. А потім швидко йде секс, кров та деспотичне ставлення. Декотрі з цих творів є досить відвертими у сексуальному плані, — пояснила я і зробила паузу. — Часу для загортання у простирадло, як це було колись, явно бракує, це однозначно. Як і на поезію з танцями.

Метью стиха вилаявся.

— Тепер зрозуміло, чому твоя тітка поцікавилася, чи я не голодний.

— Тобі дійсно варто було б познайомитися з цим чтивом, хоча б для того, щоб побачити, що про вампірів пишуть звичайні люди. Вони ставляться до вас із набагато сильнішою упередженістю, аніж до нас, відьом. — Я обернулася й поглянула Метью у вічі. — Утім, ти вельми здивуєшся, дізнавшись, як багато дівчат хотіли б мати вампіра своїм інтимним другом.

— А їхні інтимні друзі виявляються жорстокими негідниками, які загрожують на вулицях беззахисним сиротам, — саркастично зауважив Метью.

— Більшість літературних вампірів мають золоті серця, і це рятує їхніх подруг від нападів несамовитої люті та розчленування, яким, зазвичай, такий напад закінчується, — заспокоїла я його, прибираючи з очей пасмо волосся.

— Оце добалакалися, — сказав Метью.

— А що? Вампіри ж читають книжки про відьом. Той факт, що Кітів «Доктор Фауст» є чистою фантазією, не заважає тобі насолоджуватися добротною казкою про надприродне.

— Так, але оце «кантування», а потім грубий секс… — Метью замовк і похитав головою.

— А ти ж сам «кантував» мене, як ти чарівно висловився. Пригадую, як не раз опинялася в твоїх руках, коли ми мешкали в Сеп-Турі.

— Тільки тоді, коли ти отримувала травму або коли тобі було боляче! — обурено вигукнув Метью. — Або ж коли ти була втомлена.

— Або коли тобі хотілося, щоб я була в одному місці, а я тим часом перебувала в іншому. Чи коли кінь був надто високим або ліжко завеликим, чи коли морем гуляли високі хвилі. Якщо чесно, Метью, то ти маєш дуже вибіркову пам’ять. Ти добре пам’ятаєш лише те, що влаштовує тебе. Стосовно ж фізичного кохання, то воно не завжди виходить таким ніжним актом, яким ти його змальовуєш. У тих книгах, що я читала, такого не було. Інколи це просто добряча груба…

Та не встигла я скінчити своє речення, як один високий і гарний вампір кинув мене на своє плече.

— Цю розмову ми продовжимо в приватній атмосфері.

— Допоможіть! Я підозрюю, що мій чоловік вампір! — розсміялася я і почала лупцювати Метью по сідниці.

— Тихше, — прогарчав Метью. — Бо тобі доведеться мати справу з господинею Гоулі.

— Якби я була звичайною жінкою, а не відьмою, то оте гарчання, яке я щойно від тебе почула, — я від нього просто знепритомніла б од надміру почуттів! Я була б уся твоя, я віддалася б тобі й ти міг би робити зі мною все, що забажаєш.

— А ти й так уже вся моя, — нагадав мені Метью, вкладаючи мене на ліжко. — Між іншим, я збираюся змінити цей сміховинний сюжет. Заради оригінальності — уже не кажучи про правдоподібність — ми перескакуємо через стадію вечері й відразу ж приступаємо до залицяння, яке плавно переходить у секс.

— Читачам сподобається вампір, який видав таку фразу! — вигукнула я.

Та Метью вже було не до моїх редакторських тонкощів. Він заповзято порпався, піднімаючи мої спідниці. Ага — значить, ми займатимемося сексом повністю вдягнені. Оце дійсно секс у стилі Єлизаветинської доби! Як цікаво!

— Зачекай хвилинку. Дай мені хоч булку зняти. — Це Енні розповіла мені по секрету, як насправді називається схожий на булку предмет одежі, що робив спідниці об’ємними й хвилястими.

Але Метью й не збирався чекати.

— К бісу булку! — Він розперезав свої бриджі, вхопив мене за руки і затиснув їх над моєю головою. А потім одним помахом опинився всередині мене.

— Не думала я, що розмова