Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"

двадцяти років американська політика характеризувалася дедалі сильнішим небажанням іти на компроміс.

Тож якщо соціологи та політологи намагатимуться робити узагальнення щодо тієї чи іншої країни як однозначно гнучкої або однозначно негнучкої, я вважатиму це непродуктивним. Натомість варто було б оцінити гнучкість чи негнучкість країни, виходячи з конкретних моментів у її історії. Це питання ще буде ретельно висвітлене в майбутньому.

11. Національні засадничі цінності. Засадничі цінності індивіда є основою його морального кодексу, і він часто готовий віддати за них своє життя. Засадничі цінності індивіда можуть полегшити або ускладнити подолання ним кризи. Позитивним тут є те, що засадничі цінності здатні забезпечити ясність і позицію сили, з якої можна буде розробляти стратегію зміни інших аспектів життя того чи іншого індивіда. Водночас вони містять і негатив: люди мають схильність чіплятися за свої засадничі цінності навіть тоді, коли вони вже втратили свою актуальність через зміну обставин і лише заважають індивіду подолати особистісну кризу.

Країни також мають засадничі цінності, широко сприйняті її громадянами, і за певних обставин громадяни готові віддати за них свої життя. Засадничі цінності асоціюються з національною ідентичністю, але між цими поняттями існують певні відмінності. Наприклад, національна ідентичність Фінляндії особливо пов'язана з її унікальною мовою та культурними досягненнями, але засадничою цінністю, за яку фіни вмирали під час війни з Радянським Союзом, була незалежність їхньої країни; і саме незалежність Фінляндії, а не її мову прагнув знищити СРСР. Подібним чином національна ідентичність Німеччини формується довкола німецької мови, культури та спільної історії германських народів. Але засадничі цінності німців включають в себе те, що американці зневажливо вважають «соціалізмом», тоді як самі німці їх високо цінують: державне соціальне забезпечення; обмеження індивідуальних прав заради громадського блага; заборону на залежність суспільних благ від егоїстичних приватних груп, потенційно спроможних шукати собі вигоду в підтримці цих благ. Наприклад, німецький уряд забезпечує масштабне фінансування мистецтв (включно з оперними театрами, симфонічними оркестрами і театрами), якісне медичне обслуговування і фінансову безпеку всіх громадян Німеччини літнього віку, контролює дотримання місцевих архітектурних стилів та збереження ландшафтів. Ось такими є деякі із засадничих цінностей сучасної Німеччини.

Як і у випадку з індивідами, засадничі цінності країни можуть або полегшити здійснення вибіркових змін, або ускладнити його. Засадничі цінності минулого можуть зберігати свою актуальність і в наші дні, мотивуючи громадян до жертовності в ім'я захисту цих цінностей. Засадничі цінності мотивували фінів боротися до кінця за незалежність батьківщини, японців доби Мейдзі — до титанічних зусиль з метою наздогнати Захід, а німців та японців після Другої світової — тяжко працювати і зносити поневіряння заради того, щоб відбудувати свою зруйновану країну. Але національні засадничі цінності минулого можуть виявитися недоречними в сьогоденні, й чіпляння країни за застарілі цінності може завадити їй здійснити необхідні вибіркові зміни. Саме це й було основним питанням австралійської кризи, яка поволі розгорталася після Другої світової війни: роль Австралії як аванпосту Британії дедалі більше втрачала свій сенс, але відмова від цієї ролі виявилася для багатьох австралійців надзвичайно болісною. Інший приклад — Японія після Другої світової: з одного боку, засадничі цінності японської культури та повага до імператора давали Японії сили, проте, з іншого боку, вперте небажання відмовитися від своєї застарілої політики необмеженої експлуатації зарубіжних природних ресурсів шкодило національним інтересам країни.

12. Свобода від геополітичних обмежень. До зовнішніх рамок, що обмежують здатність індивідів до вибіркових змін, належать фінансові обмеження, тягар відповідальності перед іншими людьми, а також суто фізична небезпека. Країни також постають перед обмеженням їхньої свободи вибору, але ці обмеження відрізняються від тих, які сковують свободу індивіда. Насамперед це стосується геополітичних обмежень, накладених потужними сусідами, та обмежень економічних. З усіх наших дванадцяти чинників саме обговорюваний чинник продемонстрував найширший спектр розбіжностей в історичному плані. Сполучені Штати були навдивовижу необмеженими; чотири країни (Японія доби Мейдзі, Чилі, Індонезія та Австралія) — обмеженими в одних аспектах і відносно вільними в інших; а ще дві країни (Фінляндія та Німеччина) — вкрай обмеженими. Трохи згодом я поясню, яким чином геополітичні обмеження сьогодення відрізняються від таких само обмежень минулого, про які спершу й піде мова.

В історичному плані США не мали обмежень завдяки своїй ізоляції з двох боків широкими океанськими просторами та сухопутними кордонами з мирними сусідами, із двох інших боків — завдяки природним географічним перевагам всередині самих Сполучених Штатів, а також численному населенню та великому багатству. В рамках своїх кордонів США мали можливість чинити на власний розсуд більше за будь-яку іншу країну. На протилежному екстремумі Фінляндія та Німеччина були суворо обмеженими. Так склалося, що Фінляндія мала найдовший в Європі сухопутний кордон з Радянським Союзом (нині — Росією). Панівною в новітній фінській історії була дилема: як зберегти максимум можливої свободи дій всупереч такому жорсткому обмеженню. Німеччині ж не поталанило опинитися в центрі Європи відкритою до більшої кількості морських і сухопутних сусідів (деякі з яких є великими і впливовими), аніж будь-якій іншій європейській країні. Німецькі лідери, які мали схильність ігнорувати цей важливий географічний факт (імператор Вільгельм і Гітлер), двічі протягом XX століття штовхнули країну в прірву катастрофи. Двічі Німеччині знадобилися надзвичайно талановиті лідери (Бісмарк і Віллі Брандт), щоб ця країна змогла успішно подолати мінне поле своїх геополітичних обмежень.

Чотири інші країни з нашої книги становлять собою змішану картину. Японії доби Мейдзі, незважаючи на її острівний статус, серйозно загрожували хижі західні держави. Чилі, захищеній Андами на сході та пустелями на півночі, наразі в Південній Америці не загрожує нічого, але чилійська економіка під час президентства Альенде тривалий час залишалась ослабленою через тиск далеких Сполучених Штатів. Індонезія географічно захищена океанами та відсутністю близьких вороже налаштованих сусідів, але їй довелося виборювати свою незалежність у війні з Нідерландами, розташованими на протилежному боці земної кулі. Після здобуття незалежності індонезійські уряди були обмежені у своїх діях такими внутрішніми проблемами, як злидні та швидке зростання населення. І насамкінець, Австралія, незважаючи на віддаленість і географічний захист у вигляді океанів, зазнала бомбардувань та обстрілів з боку Японії під час Другої світової війни. Таким чином, усі ці країни пережили тимчасові обмеження своєї свободи дій, але не такі серйозні та хронічні, як Фінляндія й Німеччина.

Зрозуміло, що геополітичні обмеження за останнє тисячоліття зазнали глобальних змін. У далекому минулому локальні людські спільноти були загалом самодостатніми, отримували й посилали товари та інформацію на відносно невелику відстань і зазнавали військових нападів чи погроз лише від близьких сусідів. Але за останніх п'ятсот років комунікації та економічні й військові