Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

війни вже формує серйозний виклик для україн­ської системи освіти та суспільства загалом[51]. Її вирішення значною мірою визначатиме майбутнє нашої держави, оскільки російська військова агресія нівелює фундаментальні принципи моралі мирного життя та деформує норми поведінки громадян Украї­ни, чиє формування відбувалося під час війни. Втім, сьогодні існує чітке розуміння, що освітня політика за нинішніх реалій є важливим складником асиметричної відповіді на виклики гібридної війни.

Здобутки в освітньо-­науковій сфері. Незважаючи на важкі обставини, україн­ські школярі з тимчасово окупованих україн­ських територій мали можливість завершити навчання у будь-­якій школі Украї­ни та отримати державний документ про освіту 2016 року. Завдяки спрощенню умов проходження зовнішнього незалежного оцінювання для молоді з ОРДЛО та Криму, україн­ським освітянам вдалося подолати негативну тенденцію зменшення набору студентів з тимчасово окупованих територій. 12 освітніх центрів «Крим — Україна» та 28 освітніх центрів «Донбас — Україна» допомагали вступникам із цих регіонів[52].

Навчальний процес налагоджено й у прилеглих до зони проведення АТО та звільнених від бойовиків населених пунктах. У Донецькій області функціонують 553 дитсадки і 601 школа. У 23 школах області організовано дистанційне навчання[53]. У 2016 р. на Донеччині коштом державного бюджету було відремонтовано 184 об’єкти освітньої інфраструктури.

П’ять новостворених опорних шкіл Донецької області дистанційно забезпечують освітою дітей, змушених залишатися на тимчасово окупованій території. Загалом на Донеччині до кінця 2016 р. планується відкрити 21 опорну школу з україн­ською мовою навчання[54].

Досвід 2014—2016 рр. засвідчує перспективність стимулювання вступу до україн­ських ВНЗ випускників з тимчасово непідконтрольних територій. Позитивні ефекти таких заходів не обмежуються безпосереднім відпливом здібної молоді з утримуваних сепаратистами районів. Дистанційне навчання, спрямоване на підготовку до подальшого навчання в україн­ських навчальних закладах, формує в учнів, їхніх родичів та знайомих позитивне ставлення до Украї­ни та полегшує процеси соціокультурної реінтеграції.

Позитивом від переміщення великої кількості викладачів і студентів зі сходу Украї­ни стала можливість українців із різних регіонів особисто контактувати, на власному досвіді переконуючись у спільності основних цінностей та прагнень. Переміщення ВНЗ надало імпульс їх педагогічним колективам активніше використовувати методи дистанційного навчання, що базуються на новітніх інформаційно-­комунікаційних технологіях. Показово, що у 2016 році один із переміщених ВНЗ, Донецький націо­нальний університет, увійшов у складі шести україн­ських університетів до рейтингу Quacquarelli Symonds найкращих ВНЗ світу[55]. Подальший розвиток та використання потенціалу технологій дистанційного навчання може стати для Украї­ни не лише одним із перспективних напрямів подолання наслідків гібридної війни у сфері освіти, а й механізмом оновлення освітньої системи відповідно до сучасних стандартів.

Одним із пріоритетів розвитку освіти стало громадянське, націо­нально-­ та військово-­патріотичне виховання. «Стратегія націо­нально-­патріотичного виховання дітей та молоді на 2016—2020 роки»[56], «Концепція націо­нально-­патріотичного виховання дітей та молоді»[57], Державна цільова соціальна програма «Молодь Украї­ни» на 2016—2020 рр.[58] визначають стратегічний напрям у патріотично-­виховній роботі дітей та учнівської молоді. Нова редакція «Концепції впровадження медіаосвіти в Украї­ні» (2016)[59] спрямована на швидке впровадження медіаосвіти як інструменту формування критичного ставлення до отримуваної інформації, практичних навичок аналізу щодо виявлення маніпуляцій, оцінювання достовірності та об’єктивності медіа-­повідомлень.

Втрати в культурній сфері. Російська агресія боляче вдарила по культурній сфері Украї­ни. Ще не до кінця усвідомленою втратою стали знищення та руйнація історичних пам’яток у результаті тимчасової окупації окремих україн­ських територій. Фахівці з музейної справи зазначають, що Україна втратила орієнтовно 2 млн музейних експонатів: археологічних, коштовностей, прикрас, художніх витворів тощо.

За інформацією Міністерства культури, на тимчасово окупованих територіях Україна залишила 70 музеїв: 35 — у Криму й 35 — у Донецькій та Луганській областях. Держава не мала механізмів і планів для їх евакуації. Відсутні упорядковані бази даних музейних фондів, як і точна інформація про викрадені цінності, що уможливлює масштабні крадіжки та мародерство. Кількість археологічних пам’яток, залишених на тимчасово окупованих територіях, не відома навіть приблизно, а фахівці застерігають про початок діяльності «чорних археологів» у ОРДЛО.

Здобутки у сфері культури та мистецтва. Експерти визначають роль культури як опосередкованого, але особливо дієвого учасника процесів примирення, який через освіту і наставництво інформує суспільство і виконує роль гіда[60]. Як репозиторій цінностей, тлумачень, традицій та знань суспільства, саме культура вказує шляхи і патерни для виходу з кризи, зцілює cпільноту, протистоїть гібридним загрозам, що їх провокують конф­лікти та нестабільність, посилюючи вразливість суспільства.

У контексті боротьби з гібридними загрозами активізувалася ідея об’єднання та співпраці віддалених областей Украї­ни. Вагомим мистецьким явищем став проект «Театр Переселенця», що мандрує сьогодні містами Украї­ни та Європи і позиціонує себе як документальний театр, де немає акторської гри і сценаріїв, натомість є майданчик свідчень кожного, хто хоче висловитися і бути почутим. Найчастіше учасниками театру виступають переселенці з Донецької та Луганської областей, військові та волонтери, які перебували у зоні бойових дій. Цінність проекту полягає як у проговорюванні мистецтвом суспільних травм та надважливих змістів (переселенці як гуманітарна катастрофа всієї Європи, починаючи з Другої світової війни), так і в збагаченні культурного контенту новими інструментами.

Нині обговорюються можливості державної підтримки для старту та втілення проекту «Культурна столиця Украї­ни» (ініційованого режисером В. Троїцьким) Проект привертатиме увагу суспільства до культурних особливостей міст Украї­ни, тим самим заохочуватиме до підвищення статусу малих міст, активізуватиме внутрішній туризм.

Недержавні ініціативи в цьому напрямі вже створили кілька патернів. На розбудову діалогу в суспільстві інструментами сучасного мистецтва спрямована програма «Культурна дипломатія між регіонами Украї­ни». Руйнуючи міфи і стереотипи в уявленнях одне про одного українців з різних регіонів краї­ни, успішно діє соціокультурний форум «ПогранКульт». Створюються умови для спільних проектів митців, які представляють різні регіони, а також для комунікацій через резиденції та вистави. Міждисциплінарний характер подій «ДонКульту» (Київ, 2014; Львів, 2015) та «ГаліціяКульту» (Харків, 2016) забезпечує культурну дифузію як основу цього діалогу.

Внесок культури у відновлення та розбудову миру в Украї­ні має перспективи з огляду й на економічний потенціал креативних індустрій. Україн­ські міста, де культура поєднується з малим і середнім бізнесом (Львів, Івано-­Франківськ), відзначаються інтегрованістю громади у розбудову міського простору, високим рівнем відповідальності і самосвідомості місцевих жителів, довірою до інших громадян та до влади, можливістю впливати на її формування й подальшу діяльність, нетолеруванням корупції, високим рівнем екологічної свідомості.

Одним із результатів такої співпраці є отримання Львовом статусу «Місто літератури ЮНЕСКО» (з грудня 2015 р.), що засвідчує підвищення рівня життя львів’ян та інтеграцію Украї­ни до світового культурного контексту, а також стимулює нову хвилю культурного туризму.

Роль культури як якісного інструменту позитивних змін у краї­ні помітна у таких містах, як Слов’янськ, Краматорськ та Дружківка. Візуальна присутність україн­ських маркерів та усвідомлення громадянами потреби у цілісності держави для безпеки і добробуту поєднуються з програмами економічного та соціального розвитку міст. Спільними зусиллями громад, меценатів та чиновників створюються міські простори (проект «Парк