Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— О! Ваша Пресвітлосте, о, прошу вибачити, — розшаркався перед королем Палеву. — Охорона доповіла мені, що підозрювана з кимось розмовляє. Хотів покласти цьому край, адже їй заборонені зустрічі. Але не знав, що вона розмовляє з вами.
Северин дивився на Падеву з такою підозрою, що той знову почав вибачитись:
— Мені так шкода, Ваша Пресвітлосте, що завадив. Прошу вибачити.
Король продовжував свердлити Падеву поглядом:
— Ви з Феєю Елен змовилися, чи не так?
А що ще міг подумати Северин, коли сталося те, що передбачила співрозмовниця. Вирішив, що обвинувач підіграв арештантці.
— Що-о-о-о? — обличчя Падеву зробилося червоним. — З цією самозванкою?
Одночасно з його реплікою до кімнати увійшов охоронець і сказав:
— Феє Елен, слідуйте за мною — наказ короля.
— Вийдіть за двері і чекайте нового розпорядження, — скомандував король.
Щойно охоронець пішов, Падеву вибухнув довгою тирадою:
— Ваша Пресвітлосте, не вірте жодному її слову. Як я можу бути з нею у змові? Вона мене обмовила. Я вас попереджав, це страшна інтриганка. Ця Фея по головах піде, щоб домогтися свого.
Олена слухала полум'яну промову обвинувача з подивом. З чого це Падеву взяв, що його збиралися обмовити? Та Олена жодного поганого слова про нього не сказала. Але той зрозумів ситуацію по-своєму і ніяк не міг зупинитися.
— Ваша Пресвітлосте, це просто помста. Коли до Феї дійшло, що її чекає, коли вона зрозуміла, як у нас чинять із самозванцями, вона вирішила, що піде на дно не одна, а прихопить з собою того, хто вивів її на чисту воду.
Лену, наче струмом ударило. Від збудження Падеву почав трохи шепелявити і в голові спливли слова іншого любителя шипіти: «Ти ще не знаєш, що в нашому світі роблять із самозванцями». Чи не іншого? Чи це одна й та сама людина? Думки гарячково почали чіплятися одна за одну і вишиковуватися в логічний ланцюжок. Все сходиться: чому Олена вирішила, що лист, який заманив у пастку, і сьогоднішня записка були від захисника? Тільки тому, що на них чорним по білому було вказано «від Осяяного Кастра». Але невже адвокат настільки дурний, щоб так відверто себе підставляти? І потім людина, яка напала на неї в парку, не була важкою, а Кастр о-го-го якийсь повненький. Тоді як Падеву схожий на ходячу швабру.
— Ваша Пресвітлосте, до питання про знання, — перебила Олена істеричні крики обвинувача.
Вона подивилася на Падеву і спокійно пояснила:
— До Вашого приходу, Осяяний, ми обговорювали, яка основна якість має бути у Наставника, і дійшли висновку, що це не володіння шматком міді, а володіння знаннями.
— Так от, Ваша Пресвітлосте, — знову звернулася Олена до Северина, — я знаю, чому ви засумнівалися в мені. Знаю, хто почав претендувати на моє місце. Це Осяяний Падеву, чи не так?
— Який із двох ключів ви показали Його Пресвітлості, — тепер уже Олена знову подивилася на обвинувача, — той, який вкрали у мене, чи той, який вкрали у Осяяного Мея після того, як убили його?
— Не вірте їй! — заверещав Падеву.
Але по виразу обличчя Северина було видно, що він уже ухвалив рішення і жодні слова обвинувача не змінять його.
Король підвівся з крісла, і Падеву, здогадуючись про його наміри, жваво вискочив з кабінету і помчав коридором.
— Охороно, затримати його! — крикнув Северин і вартові, що чергували біля дверей, кинулися в погоню.
Олена дивилася, як шалено мчить коридором Падеву, і раптом її охопив страх. Вона здогадалася, куди він прямує. Для нього існував єдиний порятунок від королівської варти — підвал і потаємна кімната. Навряд чи обвинувачеві вдасться уникнути погоні, але він може привести купу людей до порталу. Таємниця, що так ретельно охороняється поколіннями карпатських мольфарів, може бути розкрита.
— Ваша Пресвітлосте, накажіть припинити погоню, — несподівано сказала Олена королю.
Северин здивовано глянув на Наставницю.
— Негайно зупиніть варту! Існує небезпека розкриття потаємних знань, — з натиском повторила вона. І коли тільки навчилася командувати королем?
Северин дав розпорядження охоронцям повернутися на місця. Олена ж навпаки кинулася навздогін Падеву. І хоча той уже зник з поля зору, вона знала, де шукати негідника.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забути, щоб згадати, Ольга Обська», після закриття браузера.