Читати книгу - "Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб"

– Дивись! – Ньельм вказав на п’яничку, що вже випустив сулію з обіймів і насолоджувався міцним сном на сонці, поки мухи вивчали його скуйовджену бороду і нишпорили в зашкарублих ковтунах.

Я не відразу зрозуміла, що мав на увазі чаклун, а коли придивилася уважніше, ахнула. На дні скляного посуду мокрою ганчіркою лежав Королівський черевокрил.

– Заповзятливий негідник, – із захопленням і обуренням водночас заявив Ньельм. – Я теж планував зайнятися чимось таким, але не наважився. Та я не про п'яницю! – Він помітив моє здивування і засміявся. – Яка ж ти далека від справжнього життя, Тає! Впевнений, цю дурманливу погань, – чаклун вихопив сулію і подивився крізь неї на сонце, – робить наш пасічник. Не з неба ж на нього впало багатство? Повертаємось! Якщо пияка знайшов схованку Маріса, ми теж зможемо.

Пролазячи назад на сусіднє подвір'я, я не чекала якихось див. Подумаєш, настоянка… Черевокрили – рідкість, ними вигідніше торгувати, а не використовувати як дурман.

З'ясувалося, не рідкість.

І Маріс не бігав із сачком за ними по полях, а розводив їх у власному будинку.

Здається, одну з таємниць Гаївки було розкрито.