Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

епілог 1

Весілля імператора і дівчини со-Верто відбулося через якихось жалюгідних три місяці після того самого балу, хоча розпорядник і намагався вмовити Ромула почекати півроку, як воно належало за традиціями.

Втім, за цими традиціями багато чого належало. Радда повинна була жити з батьками і вишивати прапори, а натомість вивчала з вовчицями бій на мечах, на майданчику, неподалік старих стайнь, не соромлячись благородних елана, які не схвально дивилися на неї. Та й нареченого і не думала уникати, щоб хоча б вигляд зробити, що далека від нього. Натомість вона гуляла з імператором у саду, сиділа допізна з ним у бібліотеці, щось пояснюючи, і разом зі своїм учителем допомагала приручати магічний дар. А те, що імператор міг запросто проникнути в кімнату нареченої, що охоронялася пильною дуенью, потайним ходом і зовсім нікого не стосувалося.

За три місяці Радду кілька разів намагалися отруїти, двічі викрасти, а одного разу якась шалена дівчина кидалася з ножем, вимагаючи повернути мрію всього її життя.

Ромулу ж благородні діви і зовсім не діви невпинно пропонували себе фаворитками і коханками. А їхні батьки, брати, а іноді й чоловіки обіцяли різноманітні вигоди, якщо згодиться. Так що ідея, що прийшла колись на думку, наслідувати приклад Малена і вибрати собі фаворитку, здатну спускати здоровенних мужиків зі сходів, чим далі, тим більше привабливою здавалася.

На весіллі ж не трапилося жодної неприємності, що багато хто вважав хорошим знаком.

Кінь, на якому їхала наречена до нареченого не закульгав, не спробував збити з ніг ведучого його пажа і навіть на гілки яблунь, що звисали до самої землі, уваги не звернув. Поривчастий вітер, що гуляв містом, жодного разу не спробував зірвати з Радди темно-синє покривало — легку кисію, що утримувалась на голові обручем і приховувала не тільки волосся і обличчя, а й усю фігуру. Кисія звисала майже аж до землі.

Ромул, в оточенні особистої варти у червоній із золотим гаптуванням формі, зустрічав свою наречену на порозі храму. Подав їй руку, допомагаючи спуститися з коня і повів під арку. А за спиною радісно кричали городяни, яким здавалося, що це весілля напевно початок чогось хорошого. А в напівтемряві храму чекав камінь та подружні браслети. А ще найвідоміші і найближчі гості, і два десятка різностатевих нічних вовків, що пильно стежили за тим, щоб не зайшов хтось зайвий.

І коли подружжя виходило з храму, нічні вовки йшли першими, так, про всяк випадок. Але зустрічали імператора і тепер уже імператрицю лише радісними криками та побажаннями довгих років та плодовитості.

А потім, у дівочій кімнаті, служниці з Радди зняли сукню. Лимонну, бо саме жовтий належав незаміжнім дівам. І зовсім просту, бо й на коні, сховавши її під покривалом, їхати треба було й у храмі в напівтемряві довго стояти, а потім пішки йти до палацу, щоб усі охочі могли помилуватися молодим подружжям.

Скільки магів при цьому тримали захист Радда і знати не хотіла, але на щастя нічого так і не сталося.

Надягли на вже імператрицю чергову темно-зелену сукню з важкого шовку. Дуже вже цей колір їй личив. Підняте вгору волосся перевили золотими шнурами. А на шию повісили малахітове намисто — сімейну цінність та захисний артефакт. А потім допомогли закріпити рукави так, щоб було видно подружні браслети і тільки після цього повели до тронної зали, де вже чекали імениті гості, які бажають насолодитися видовищем щасливої ​​дружини імператора. І Радда, сидячи на малому троні, щосили посміхалася, намагаючись їх не розчарувати. Приймала подарунки дякуючи легким кивком. Вислухувала вихваляння і не дуже добре завуальовані погрози. І весь цей час її долоня лежала на долоні Ромула, ніби їхні руки все ще були перевиті червоним шнурком, що вимок у чаші з водою і кількома краплями їхньої крові.

А ось на бал Радда вже не пішла, як і Ромул. На балу веселились гості. Пили за майбутніх спадкоємців, укладали договори і розпочинали інтриги, ближче до півночі і зовсім забувши про причину свята.

Втім, це було байдуже. Тому що нареченим теж не було жодної справи до гостей. Імператор, вигнавши служниць, сам виймав шпильки з волосся і допомагав дружині розшнурувати шнурівку, що знаходиться на спині. Допомагав шовку зісковзнути тілом до ніг і розв'язував стрічки нижньої сорочки.

А Радда почувалася дорогоцінною порцеляновою статуеткою. І водночас вогнем, перемішаним із вітром, готовим усе знищити на своєму шляху.

Втім, Ромул теж був вогнем, і вона, напевно, порівняно з ним була лише іскрою або свічковим вогником. І Радді це подобалося.

***

А ще через півроку, коли чесні піддані вже чекали народження майбутнього імператора, а нечесні продовжували інтригувати і мріяти про вигоди, раптом ожила мертва вода. Просто взяла і заворушилася, покрилася дрібними зморшками, які виросли в грандіозні хвилі, що б'ються об скелі на краю світу. А потім ці хвилі згладилися і колишня мертва вода стала невідмінною від решти вод моря. Щоправда, цю грандіозну подію спочатку мало хто помітив. Усім було якось не до краю світу.

У Золотих Туманах залишилася ледь половина населення, та й та виглядала загубленою і все ще не здатною зрозуміти, що сталося. І навіть магічна буря, що нарешті заспокоїлася, цьому не допомагала. Вони просто не знали, що робити. Усі, хто хотів воювати, благополучно один одного вирізали. Хто хотів накласти на себе руки, впоралися із цим взагалі давним-давно. Бог і король не поверталися, незважаючи на своє безсмертя. Сила до жерців, що вижили, теж повернутися не поспішала. А правили на тих островах аж двадцять сім самопроголошених королів. І не біда, що королівства були крихітні, посіви витоптані, майже вся худоба зарізана на чиюсь там славу, а люди поступово втікали хоч кудись. Головне, вони нарешті отримали бажану корону.

Про те, що з цими коронами робити далі, думати ці люди були нездатні.

Втім, заважати їм розбиратись у цьому питанні ніхто не збирався. Звідти навіть майже всі спостерігачі пішли. Імперія мала купу інших справ і ще більшу купу невірних підданих, яких слід було повернути під крило. Та й бійка за уявне золото вщухати не поспішала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍