Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

Хай там як, у нашому тексті ми вважатимемо слова ізраїльтяни, юдеї та євреї синонімічними.

110

Наскільки авторові відомо, проблематикою економічної думки в юдаїзмі досі найбільше займався Макс Вебер (Ancient Judaism, Economy and Society, The Sociology of Religion), згодом трохи менше Вернер Сомбарт (The Jews and Modern Capitalism) чи Карл Маркс (On the Jewish Question), проте ніхто з них (можливо, за винятком кількох частин тексту Макса Вебера) не аналізував економічні аспекти основних текстів стародавньої єврейської віри. В економічних журналах (Journal of Business Ethics, Business Ethics Quarterly та ін.) публікувалася ціла низка статей на тему єврейської бізнес-етики, проте автор книги не знає жодної статті, де б ішлося про економічні аспекти історичних і філософських основ юдаїзму як єдиного цілого. Що стосується підручників економічної думки, як один приклад із багатьох можемо навести книгу А. Макінтайра A Short History of Ethics. У розділі «The History of Moral Philosophy from Homer to the 20th Century» («Історія моральної філософії від Гомера аж по двадцяте століття») про єврейське вчення немає ані слова. Схожий підхід спостерігаємо і в інших підручниках. Винятками серед підручників економічної думки, які трохи глибше занурюються в тематику, є старші й сьогодні вже мало використовувані підручники, наприклад, History of Economic Thought Льюїса Генрі Гейні та до певної міри A History of Economic Thought Еріха Ролла чи The Growth of Economic Thought Генрі Вільяма Шпігеля. Серед економістів тему внеску євреїв в інтелектуальне життя західної цивілізації розпрацьовує, наприклад, Торстейн Бунде Веблен у статті «The Intellectual Pre-Eminence of Jews in Modern Europe».

111

З кн. Weber. The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism.

112

З кн.: Novak. The Catholic Ethic and the Spirit of Capitalism.

113

З кн.: Sombart. The Jews and Modern Capitalism.

114

На це звертає увагу також Макс Вебер, який присвятив цій темі уже згадувану монографію. Див.: Weber. Ancient Judaism.

115

З кн.: Weber, Max. Autorita, etika a spolecnost. Praha: Mlada fronta, 1997.

116

Див.: Ferguson, Niall. The War of the World: History’s Age of Hatred. Більше про погляд Маркса на євреїв див. Mini. Philosophy and Economics, 201.

117

Class. Wenn ich der Kaiser wär.

118

Див. Ferguson, Niall. The War of the World: History’s Age of Hatred.

119

Більше на цю тему див.: Yoder. The Politics of Jesus, насамперед розділ «The Kingdom Coming» про політичні очікування, які євреї пов’язували з Месією, у цьому випадку конкретно з Ісусом.

120

Tamari. The Challenge of Wealth, 47-48.

121

Після того, як Гільгамеш втрачає Енкіду та не знаходить безсмертя, він повертається, за логікою сізіфівської даремності, назад у своє місто Урук, у свою розбудовану фортецю, ніби нічого й не сталося: «Для кого ж трудилися руки? Для кого ж кров’ю сходить серце? Самому собі не зробив я блага» («Епос про Гільгамеша», табличка десята, 310. — С. 150). Гільгамеш знову стає точно таким самим героєм, як описувався на початку епосу, і хоча цього разу він приносить людям звістку від Утнапішті про події перед потопом, проте без цього події всього епосу могли б статися ще раз. З історичного погляду, це були «лише» пригоди, історичний відступ, нічого більше. Про феномен пригод дуже цікаво розповідає соціолог-економіст Джордж Зіммель у своїй книзі «Гроші в сучасній культурі». Це явище повністю співзвучне з архетипним циклічним розумінням часу, яке домінувало в ранніх культурах.

122

Див. більше: Еліаде М. Міф про вічне повернення, зокрема, розділ 2 «Відтворення часу».

123

А цивілізації, які менше технічно чи матеріально забезпечені, вважаємо менш розвиненими суспільствами, які ще не досягли нашої стадії розвитку. Ми сприймаємо їх так, що вони «ще за нами», їм «є що наздоганяти».

124

З кн.: Keynes. Economic Possibilitiesfor our Grandchildren, 360-361. Цікаво буде процитувати ще один абзац: «Майже все важливе, усе, що знав світ на початку нової епохи, уже було відомо людині ще на світанку історії. Мова, вогонь, ті ж свійські тварини, що й у нас зараз, пшениця, ячмінь, вино й маслини, плуг, колесо, весло, вітрила, шкіра, білизна й одяг, цегла й горщики, золото й срібло, мідь, олово й свинець, залізо з’явилися в списку ще до 1000 року до Христа — банківська справа, державоуправління, математика, астрономія та релігія. До наших днів не збереглося жодних записів про те, хто був першим власником цих речей».

125

Див.: Паточка Ян. Єретичні есе про філософію історії. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — 374 с.

126

«У західному світі відбулося повне «відділення» тіла й душі лише в грецькому світогляді. [Відомий антрополог] Джейнс датує цю подію VI століттям до нашої ери. Концепт душі як чогось кардинально відмінного від тіла розробили поодинці Платон і Аристотель, а християнство його далі лише розвивало. Ранній юдаїзм особливо не розрізняв тіло й душу, проте згодом теж прийняв концепт безсмертної душі». З кн.: НеЙЄгпапоуа. Та]ет$М (іуои ратіпетй, 61.

127

Повторення Закону 4:15-19. Візуальні зображення — під забороною; з іншого боку чимало уваги приділено інтерпретації, тобто усній подачі. Кількома рядками раніше Господь закликає: «Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів». (Повторення Закону 4:9). На відміну від історій інших народів, в історіях єврейської культури велику роль відіграє усна традиція. В інших народів домінантним усе ж лишалося збереження культурної спадщини (історії) через зображання, хай вже мова йшла про картини чи скульптури. Зокрема, грецький герой повинен був відповідати всім критеріям привабливого зображення.

128

Див. більше: Weber, Max. Autorita, etika a spolecnost. Praha: Mlada fronta, 1997.